HaGra Commentary — Translation and Glossary

Коментар Ґра до «Сефер Єцира»
Версія Віленського Ґаона

Джерело єврейського тексту: HaGra on Sefer Yetzirah Gra Version, Sefer Yetzirah, Warsaw 1884.
Український переклад із єврейського тексту.

Цей український переклад можна розповсюджувати без обмежень і без гарантій.

Примітка до термінів:
У перекладі збережено технічні кабалістичні назви у транслітерації там, де прямий переклад руйнує зміст. Позначки виду [Гл.01] відсилають до глосарію в кінці файлу. Позначка здебільшого ставиться при першій значущій появі терміна, а не при кожному повторі. Боже Ім’я передано як «Ашем» або як «чотирилітерне Ім’я / Ім’я Ашем», залежно від контексту. Коли йдеться про буквене або гематричне обчислення, іноді залишено самі єврейські літери.


РОЗДІЛ 1

Мішна 1

«Тридцятьма двома». Як пояснено у другій мішні: десять сфірот[Гл.01] і двадцять дві літери. Вони відповідають числу лінії, що охоплює діагональ десяти і поділяється на десять і двадцять дві; адже десять діагоналі поділяється на три матері[Гл.65] та сім подвійних, і для сімки окружність дає двадцять дві, а для трійки — десять.

В людині ці тридцять дві приховані у мозку, який відповідає Хохмі[Гл.02]; далі вони поділяються у спинному мозку й посилаються по всьому тілу, як відомо, і як буде пояснено нижче: від них приходить відчуття до всіх органів. У сфіротах це первісна Хохма, тобто Моха Стімаа[Гл.03], яка поширюється до Хохми, а звідти — до Хохми Зеір Анпіна[Гл.04]. В іменах це тридцять два рази «Елогім[Гл.05]» у діянні Початку, у шести днях творіння аж до «і були завершені». Три «Елогім» у «і були завершені» — це три «сефарим», про які буде сказано нижче. Вони названі «Елогім», бо в них прихована Ґвура[Гл.06] Атіка[Гл.07]; тому вона називається Боцинá де-кардинута[Гл.08], світильник суворої міри, яким було зміряно міру і зроблено все, як сказано у Зогарі[Гл.15]. У світі їхній початок — у дусі-диханні, вони розкриваються у воді, тобто у Хохмі, і поширюються до шести кінців світу.

«Шляхи». Як сказано: «і у могутніх водах — шлях». Їхній корінь у воді, тобто у Хохмі, яка називається «могутні води», бо в ній прихована Ґвура Атіка. Оскільки в ній двадцять дві літери, тобто двічі 231[Гл.64], як написано нижче у другому розділі, вони дають число «нетів» — «шлях»; і це також число двадцяти двох разів Егеє[Гл.30], бо тут вони називаються Егеє, як відомо.

«Дивовижні». Тому що мова тепер про Кетер[Гл.09], а він називається «пеле» — диво. Так само сказано: «не досліджуй того, що дивовижне для тебе». Тут вони у Кетері, дивовижні у найглибшому прихованні. Від Хохми вони починають розкриватися, а в тілі — поділятися. У Хохмі вони називаються шляхами, як сказано: «і у водах…». У світі вони приховані у дусі й розкриваються у воді. В людині вони приховані в повітрі черепа і розкриваються у мозку. В Імені вони приховані у кінчику йуд[Гл.63] і розкриваються у йуд.

«Мудрості». Це йуд Імені. Вона називається «ґолем», бо готова прийняти форму всіх літер. Так само Хохма готова до всіх створінь, як сказано: «усе Ти мудрістю створив». «Хохма» за гематрією[Гл.37] дорівнює «ґолем», як друге ім’я 72 з чотирьох 72, тобто САГ[Гл.34] із десятьма простими літерами. Оскільки в ній є Ґвура Атіка, як сказано вище, вона пов’язана з іменем САГ; тому й сказали: світ створений через йуд САГ. У світі вода готова до будь-якої форми, і немає нічого без води. В людині Хохма — це те, що в розумі готове осягати всяку річ; вона розкривається у Біні[Гл.10], яка уявляє в розумі, як саме осягти річ. Для кожної речі є окреме осягнення, тому образотворення належить Біні, яка в системі оголосів[Гл.50] називається цере[Гл.51]. Кетер — камац, бо там тридцять два шляхи приховані; Хохма — патах, бо там вони відкриваються; Біна — цере, бо там оформлюється образ.

Так само все це є у світі й у людині. У Даат[Гл.11] — саме осягнення речі; далі воно поширюється в тіло, коли людина здійснює річ. Тому сказано: «Даат, що поширюється». Є два роди Даат, як відомо. Це сімдесят три імена: три з них — три «сефарим», про які нижче, а решта сімдесят — відомі сімдесят імен, що називаються Тіферет[Гл.12]; також це сімдесят імен Метатрона[Гл.58], ім’я якого як ім’я його Господа. Вони називаються «розум, той-хто-розуміє і зрозуміле»; зрозуміле включає розум і того-хто-розуміє. В людині це три порожнини черепа: дві спереду й одна ззаду напроти них, як відомо. Хохма називається «коах ма» — сила «що», бо вона є внутрішнім напоєнням дерева. Число 28 — це наповнення[Гл.36] наповнення імені МА[Гл.35], як буде пояснено нижче докладно.

Тридцять два шляхи включені в алеф, який є Кетером; тому вони називаються «дивовижними». Як це? Якщо поділити вав усередині алеф на дві частини, бо кожне середнє включає дві сторони, постане шістнадцять угорі й шістнадцять унизу. У світі це верхні води[Гл.54] й нижні води, чоловічі води й жіночі води. В людині це тридцять два зуби: шістнадцять угорі й шістнадцять унизу, бо кінець Хохми — у піднебінні, як відомо. В Імені це йуд-вав-вав; це Тіферет Атіка, що вдягається у Крома де-Авіра[Гл.13], і це йуд-вав з імені БЕН[Гл.14], бо Атік — вища Малхут[Гл.19]. Коли вав підноситься до Кетеру, щоб завершити Ім’я за числом Кетер, як сказано у Зогарі, це стає йуд-гей-вав, як буде пояснено нижче; це наповнення наповнення разом із простим написанням.

«Вирізав». Вирізання — це літери на таблиці; усе ще з’єднане й усе перебуває у прихованні.

«Ашем… аж до “Великий і Святий Він”». Усі ці слова — назви цієї Хохми. Їх двадцять дві, відповідно до двадцяти двох літер. А ще десять імен книга пояснить наприкінці трактату: «Ось вони — двадцять дві…»; і «створив Свій світ», як сказано: «усе Ти мудрістю створив».

«Дивовижні шляхи мудрості». Як сказано: «А мудрість — звідки знайдеться? Людина не знає її вартості…».

«Ашем, Ашем Цеваот[Гл.16]». Усі ці назви належать Хохмі, як сказано в трактаті Хагіґа: «Цар, Бог… що перебуває над ними в Аравот[Гл.48]», як написано: «Підносьте шлях Тому, хто їде в Аравот, в Ашем…». Це Хохма, як сказано вище. І сказано: «в Ашем — Його ім’я»; отже, Ашем у Хохмі. Йуд відомий, а гей — зі сторони «зрозумій у мудрості», бо Біна включена в Хохму.

«Ашем». Так само у Хохмі, як відомо, бо він є сукупністю всіх сфірот. Тому він — йуд Імені, як сказано: «Яке Його ім’я і яке ім’я Його сина?» Обидва — Ім’я Ашем[Гл.41], а у своїх наповненнях, у явному Імені, дають число МА. Це «ма» і «ма»; краса Якова — відблиск краси Адама, Хохми і Адам Кадмона[Гл.28].

«Цеваот». Це ім’я насіння; тому воно в Нецах[Гл.17] і Год[Гл.18], у нирках, які розтирають ман для праведників і варять насіння, що виходить із мозку. Основне місце цього імені — у Хохмі; тому Хана молилася у своїй молитві «Ашем Цеваот», бо звідти всі воїнства Ізраїлю. І тому сказано: «І молилася Хана на Ашем»; мудреці сказали: «на Ашем» буквально, тобто до Того, хто їде небесами, за образом Адам Кадмон, як сказано: «Він їде небесами тобі на допомогу». Так само сказали, що Він перебуває в Аравот, як згадано вище.

«Бог Ізраїлю». Як «Бог богів», бо сказано: «Ізраїль — Мій первісток».

«Елогім живий». Він називається Елогім: тридцять два «Елогім» у діянні Початку — це тридцять два шляхи Хохми. У ньому життя, оселя хая[Гл.66], бо «мудрість оживляє свого володаря». Так само у світі, році й душі, як сказано вище. Тому сказано: «Так сказав Високий і Піднесений…», що є Хохма, як вище, «щоб оживити дух принижених…». Як сказали: чому Тора уподібнена воді? Бо вода залишає високе місце й іде до низького. Хохма називається життям, як вище, і це «щоб оживити…». Так само сказано в наведеній ґемарі: «Бог живий…».

«І Цар світу». Як сказано в наведеній ґемарі: «Цар, Бог…».

«Ель». Як там же: «Бог живий…».

«Шаддай[Гл.32]». Той, хто сказав своєму світові: «Досить». Боцинá де-кардинута, Хохма, зміряла міру. Хоч «Елогім живий», «Цар світу», «Ель Шаддай» також у Біні, як відомо, але це зі сторони «зрозумій у мудрості» і «будь мудрий у розумінні».

«Милосердний і милостивий». Ім’я «Милосердний» стосується тих, хто потребує милості: сиріт і вдів, як сказано: «Підносьте шлях Тому, хто їде в Аравот… Батько сиріт… Елогім у святій Своїй оселі».

«Високий і Піднесений, Той, хто перебуває вічно, і святе ім’я Його; високий і святий Він». Як сказано: «Так сказав Високий і Піднесений…», і це Хохма, як у наведеній ґемарі. Написано: «Високий і Піднесений, що перебуває вічно, і святе ім’я Його; у висоті й святості Я перебуватиму…». Він названий Високим і Піднесеним, бо Він вищий за всіх високих; понад Ним немає осягнення, і Він — початок. «Перебуває вічно» — щодо Біни, яка називається «ад», як буде сказано нижче. Так само «святий» — у Хохмі, як відомо. І в Хохмі, яка є Його святим еманаційним світом, названим Хохма, йуд Імені, створені всі світи.

«І створив Свій світ трьома книгами». Це Брія[Гл.20], Єцира[Гл.21], Асія[Гл.22], які відповідають трьом АМШ[Гл.42]: голова, живіт, тулуб. Біна включає голову, Зеір Анпін — тулуб, Хесед[Гл.43]-Ґвура-Тіферет, а Малхут — живіт, як вище. Вони включають три згадані світи, що в них перебувають. Так само повітря, вода й вогонь — у трьох світах.

«І створив Свій світ трьома книгами…». Як сказано: усі вони включені в Моха Стімаа.

«Книгою, книгою і розповіддю». Це Хохма, Біна й Даат, якими створено світ, як відомо. Це три літери АМШ, якими стають ХаБаД[Гл.23], як буде пояснено нижче, і так само вони у світі, році й душі. «Книга» і «книга» — це Хохма і Біна, які ще перебувають лише у розумі. «Розповідь» — це Даат, який виводить розум із потенції в дію, подібно до розповіді. Вони відповідають двом рукам і язику: дві руки вдягають Хохму і Біну Аріх Анпіна[Гл.26], а язик — це Даат, який поєднує піднебіння і горло, тобто Хохму й Біну. Він є Єсодом Атіка, як відомо, бо кожний вищий Єсод стає Даат нижчого.

У двох руках містяться всі літери. Бо літер двадцять сім, а ще одна в їхньому кінці завершує до тисячі, як сказано: «їхній кінець уклинений у їхній початок»; разом — двадцять вісім. Ними створено світ, тому шість тисяч років існує світ — за числом згаданих літер із гей, якою створено світ, бо всі літери виходять із неї; вона — Малхут вищого світу. Якщо рахувати їх сотнями, як великим числом, це шістсот тисяч літер Тори й Ізраїлю. Двадцять вісім літер — у двох руках, у чотирнадцяти суглобах; тому рука називається «яд». Вони подібні до двох скрижалей. «Розповідь» — це язик, у якому встановлені всі літери, бо кожний посередник включає обидві сторони. У руках вони в письмі, як сказано: «і в руці кожної людини…»; це письмо скрижалей, тому називається «книга». У язику це мовлення, тобто вислів Десяти Заповідей Ізраїлю; тому називається «розповідь».

Так само світ створений двома руками, як сказано: «Моя рука заснувала землю, і Моя правиця…», і язиком, як сказано: «словом Ашем…». Двадцять вісім літер — це двадцять вісім наповнення наповнення: чотирнадцять імені йуд-гей у правій руці і чотирнадцять вав-гей у лівій руці. Тому п’ять літер алфавіту є подвійними, бо наповнення наповнення останньої гей подвоєне в першій гей, а алеф наприкінці — це алеф усередині наповнення вав, алеф Адонай[Гл.31], звідки починається Малхут; тому їхній кінець уклинений у початок. Три згадані «книги» — це йуд-гей-вав: йуд-гей у Хохмі й Біні, тобто дві руки, а вав — у Даат і Тіферет: вав у Даат і вав у Тіферет, тобто шість кінців. Алеф усередині вав — це Святий Храм[Гл.62] у середині. Тому в трьох книгах є тридцять два, за числом цього Імені. Це три матері, про які нижче; алеф і шість, що лишаються, — це сім подвійних, коли до них додається вав Даат, що поширюється в тілі. Дві вав — це дванадцять простих, бо алеф належить Святому Храмові; це алеф Адонай, що починається посередині, як вище. Тому сказано: «спрямований посередині». Отже, трьома літерами йуд-гей-вав створено все; це три книги, і все це поясниться нижче.

Тридцять два — це також двадцять вісім наповнення наповнення у двох руках, а в посереднику — просте Ім’я Ашем, бо він у Даат, як відомо. У літерах алфавіту це двадцять вісім, як сказано, плюс чотири літери אהו״י, які включають усі літери, бо за числом вони двадцять дві. Вони — початок десятки, її кінець і середина; тому з них постають сутнісні Імена, і тому вони «спочивають», приховані. Усі три книги включені в Моха Стімаа, бо три порожнини черепа, що розкриваються у Зеір Анпіні як три перші, тут включені в одну порожнину. Усе це називається Хохма, бо все включене в неї: череп, Моха Стімаа і Крома де-Авіра, у яких Хесед-Ґвура-Тіферет[Гл.44] Атіка стають трьома першими, як сказано. Так само вони включені в повітря черепа, бо воно є посередником і також називається Хохмою; воно — мозок черепа. Тому двадцять дві літери нижче, у мішні 10, починаються з «дух із духу». У цьому повітрі включені всі три мохін[Гл.47] — Хохма, Біна, Даат, але у великому прихованні; там починаються тридцять два шляхи, теж у великому прихованні. Воно називається нижче «дух», і про це сказано: «і духом уст Його — все їхнє воїнство», бо це Тіферет Атіка, включена в Його уста, де прихований Даат Атіка. Нею створено світ, коли вона вдягнулася в Моха Стімаа.

Тридцять два згадані шляхи пояснені в коментарі Раавада кожне ім’я окремо, а також місця їхнього поділу в тілі. Це три рази по десять сфірот у трьох тікунін: череп, роса і Крома де-Авіра, які включені в Моха Стімаа; і ще два канали від першого тікун до другого і від другого до третього, усі включені в неї. Так само в прихованому повітрі, що їх усіх включає.

Другий спосіб пояснення. «Тридцятьма двома…». Це лінія міри, міра кожної сфіри в самій собі, і двадцять два канали між ними. Це в йуд, тобто в Хохмі. Вона включає три йуд: кінчик, стовбур і шлях, а дві сполучні частини — це два завіси. Так само в усіх світах і сфіротах, бо все включене у трійцю. Тому сказано: «трьома книгами». І нижче, наприкінці шостого розділу, сказано: «Ось двадцять дві… і зробив із них три книги, і створив…». Річ у тому, що все поділяється на три: АМШ поділяється на три, сім подвійних і дванадцять простих також поділяються на три, як там сказано: «три — кожна окремо… сім — три проти трьох… дванадцять — три…». Усе через три. Навіть кожна з семи подвійних включає три, як буде пояснено наприкінці цього розділу у словах «вибрав три». Так само десять сфірот — через три: перша сфіра складається з голосу, духу і мовлення; три перші — АМШ; шість — кожна з трьох АМШ, як сказано: «вибрав три літери з простих у таємниці…». «Вибрав три літери» означає, що вони — АМШ, таємниця ХаБаД, як відомо, і вони поширюються в усіх семи нижніх. Ті три з простих — думка, мовлення і дія, як сказано вище у п’ятому розділі; вони включають усі АМШ, як відомо. Так само в людині вся дія включена в завіт, тому є два завіти: завіт язика і завіт обрізання, відповідні Торі й заповідям, бо виконання всієї Тори залежить від обрізання, як сказано в новому Зогарі, Рут. Це також серце[Гл.61] й уста. Вони у трьох: голова, живіт, тулуб. І завіт є в усіх трьох, як сказано: «і обріжете крайню плоть вашого серця»; це знизу вгору, у відбитому світлі.

Третій спосіб пояснення. «Тридцятьма двома дивовижними шляхами мудрості…». Відомо, що вся Тора — це Ім’я Святого, благословенний Він. Усі імена і вся Тора — в Імені Ашем, благословенний Він, тобто в явному Імені. Воно включає весь світ, усе людське, і є віссю обертання всього року, рік за роком. На цьому побудована вся ця книга: три частини — світ, рік і душа, як буде сказано в наступних розділах. Так само все це стосується Тори, її оголосів і кантиляційних знаків у трьох частинах, як у загальному, так і в окремому: в кожному органі людини, в подробицях органів, у світі й у кожній миті часу.

Загальний принцип такий: Ім’я Ашем і всі літери Тори — одне; ними створено три частини світу. У Зогарі, у Берешит 51б і Пекудей 328б, сказано, що світ поділено сорока п’ятьма родами світел. Це Ім’я Ашем у наповненні алефами, тобто явне Ім’я, як багато разів сказано в Тікуней Зогар Хадаш. Воно є внутрішнім напоєнням дерева; ним створено все. Воно має десять літер у десяти сфірот, і це внутрішність сфірот; тому вони називаються сфіротами.

Тора поділяється на три частини: літери, оголоси й таамім[Гл.49]. Вони відповідають нефеш, руах і нешама. Таамім — у Кетері, оголоси — у Хохмі, літери — у Біні. Потім таамім поширюються у Біну, яка включає три перші; оголоси — у Зеір Анпін; літери — у Малхут, і там місце нефеш, руах, нешама. Так само в людині: голова, живіт, тулуб; у році: жар, насичення-вологость і холод; у світі: небеса, повітря і земля. Таамім приховані, бо вони в Кетері, а він прихований у «дивовижному для тебе». І так само при їхньому поширенні у трьох перших: кожні три перші у своєму корені приховані. У світі також: «небеса — небеса Ашем», тому в Торі нічого не сказано про творення небес так, як пояснено в Берешит. У людині нешама дуже прихована. Основна життєвість людини — руах; він є людиною, яка приймає винагороду й покарання, він відчуває, і в ньому всі сили та чуття. Нешама — це розум, що навчає людину знання; це її мазаль і її ангел. Вона в небесах, лише іскри з неї сяють на людину, щоб керувати нею і просвітлювати її. Тому нешама в людині відповідає небесам у світі. Початок людини — з руах; це її головне, і коли руах виходить із людини, вона помирає. У світі йому відповідає повітря, з якого живе людина; без нього вона не може існувати навіть мить. Воно також називається руах. Так само оголоси в літерах: без них літери не рухаються, як тіла без духу. У році головний початок — із Тішрей, що є рвією, як буде сказано нижче; це дух року. Жар від Нісана — нешама, як буде пояснено.

Це суперечка рабі Еліезера і рабі Єгошуа, і обидві думки — слова Бога живого. Тільки творення світу з Нісана приховане, бо відомо, що творення людини було в Тішрей, як сказано: «цей день — початок Твоїх діянь». Ми ж рахуємо «Бегарад» від року хаосу через п’ять днів, що передували людині; але головний рахунок — від року формування, і роки рахуються від Тішрей, як щодо потопу за рабі Еліезером. А щодо текуфи — за рабі Єгошуа: на початку ночі четвертого дня починається рахунок текуфи, і це Нісан року хаосу; жар там лише в думці. Нефеш, як спільність із тілом, відповідає землі у світі, бо з неї тіло; і нефеш із чотирьох основ, як відомо. Про це сказано: «нехай земля виведе живу душу», і мудреці сказали: це душа Адама першого. Так само вгорі — вища земля. У році це дні дощів: «і пара піднімалася із землі і напувала…», «і створив Ашем Елогім людину — порох із землі…».

Підсумок: частина таамім у всьому прихована; так само Кетер прихований і називається «ніщо» через велике приховання. Творення світу починається з Хохми, як сказано: «усе Ти мудрістю створив». Так само «Берешит бара» Таргум Єрушалмі пояснює: «мудрістю створив», і так сказано в Зогарі та Тікунах. Вона називається «початок», бо з неї починається формування й відкриття. Тому й тут сказано: «тридцятьма двома шляхами мудрості вирізав…». Ім’я МА, явне Ім’я, поділяється так: тринадцять мір у Кетері, де тринадцять атрибутів милосердя, корінь усього. Про це сказали: до створення світу Святий, благословенний Він, був Він і Його Ім’я — одне; у Кетері все Ім’я включене в кінчик йуд у повній єдності. Від Хохми і нижче воно поділяється на чотири літери, на чотири парцуфім[Гл.46]. Там воно одне у тринадцяти атрибутах милосердя, а в Хохмі лишаються тридцять два шляхи, загальність усіх сфірот і світів; ними керується світ, рік і душа, як нижче. Це тринадцять таамім у Кетері, як сказано в Тікуней Зогар Хадаш.

Тридцять два шляхи — це десять оголосів і двадцять дві літери, бо Хохма й Біна включені одна в одну у таємниці «зрозумій у мудрості і будь мудрий у розумінні». Тому всі тридцять два шляхи також у Біні — тридцять два «Елогім» у діянні Берешит. Навіть літери вийшли з Хохми, тільки оформилися в Біні, як сказано в Зогар Хадаш на Шир га-Ширім. Це сорок п’ять родів світел, якими поділено світ у явному Імені. Оголоси — це десять внутрішніх сфірот, що називаються сфіротами; це десять літер явного Імені. Двадцять дві літери — тіло десяти сфірот і їхні келім[Гл.38]; вони самі чотири літери Імені Ашем. Там рахунок такий: йуд-гей-вав — двадцять одна від Хохми донизу, а кінчик йуд — один; разом двадцять дві. Як одиниця є початком числа, але лише його коренем, а рахунок починається з двійки, так і Кетер — лише їхній корінь; тому Тора починається з бет. У ньому створено світ: «усе Ти мудрістю створив». Остання гей Імені Ашем — це п’ять літер מנצפ״ך, які є подвійними; і сама ця гей також подвійна. Відомо, що вона не має нічого від себе, тому основних літер двадцять дві. Нижче, з Божою допомогою, буде окремо пояснено п’ять подвійних.

Літери — це тікунін сфірот. Це таємниця «золоті ряди зробимо тобі з крапками срібла»: оголоси від Хохми, де вінець Хеседу; літери — золоті ряди від Біни, де вінець Ґвури. Десять внутрішніх сфірот — це десять оголосів; десять зовнішніх сфірот — двадцять дві. Пояснення, чому в десяти сфіротах є двадцять дві, і чому у внутрішності десять літер наповнення починаються з Кетеру, а в зовнішності чотири літери Імені Ашем починаються з Хохми, таке: Арі пояснив, що у зовнішності сфірот Кетер не входить до їхнього числа, а є їхнім коренем, і Даат доповнює їх; у внутрішності Даат не рахується, бо він є внутрішність семи нижніх, а Кетер входить до їхнього числа. Тому тут починається з Кетеру, а там із Хохми. Подвійна гей Імені Ашем завершує число двадцяти двох, бо Даат — це п’ять літер מנצפ״ך, Боцинá де-кардинута, як буде сказано нижче. Даат включає п’ять хасадім[Гл.55] і п’ять ґвурот, що поширюються у п’яти сфірот від Хесед до Год у Зеір Анпіні й Нукві[Гл.27]; їхня загальність, шоста властивість, — у Єсоді Зеір Анпіна й Нукви. Це дванадцять, і воно замість Кетеру, де дванадцять атрибутів милосердя, а їхня загальність у Мазалі — тринадцятий тікун, як сказано в Ідра Рабба. Це згадані тринадцять таамім. Тому тут двадцять дві літери — десять і дванадцять, як сказано нижче в другій мішні. Десять — від десяти сфірот; дванадцять — від Даат, дванадцять меж у Тіферет, Єсод і Малхут, дванадцять биків, дванадцять частин колісниці, дванадцять внутрішніх органів у людині. Усе буде пояснено нижче.

Усі Імена залежать від Імені Ашем, літер і оголосів. Перша з десяти крапок прихована: це перший шлях із тридцяти двох, «його не знала хижа птиця». Лишаються дев’ять відомих оголосів, що розподіляються у сфірот Зеір Анпіна від Кетеру до Єсоду, а Малхут не має нічого від себе, як у сфіротах Акудім. Дев’ять оголосів — це вісімнадцять крапок, таємниця Тет-Тет Метатрона. Тому в Тікуней Зогар Хадаш сказано: дев’ять подвоєних крапок — корінь прямого світла і відбитого світла. Бо камац складається з двох крапок, патах — з однієї, цере — дві, сеголь — три, малий шурук[Гл.53] — три, великий шурук також, шва[Гл.52] — дві, холам і хірік — по одній; разом вісімнадцять. Це вісімнадцять світів у Хохмі, життєвість і корінь вісімнадцяти світів Єсоду, як відомо: вісімнадцять тисяч світів, у яких Святий, благословенний Він, бавиться, таємниця з’єднання, що поширюється з мозку через вісімнадцять хребців. Тому сказано: «рібботаїм альфей шінан» — не читай «шінан», а «ше-ейнан», «яких немає»: десять подвоєних крапок — це «рібботаїм», але «альфей яких немає», бо вони приховані; перша крапка у Кетері, де все приховано і називається «ніщо». Звідси «яких немає».

Вісімнадцять тисяч світів — це вісімнадцять мір між двадцятьма чотирма «очима» Імені Ашем; це у Хохмі, де таємниця оголосів. Тут корінь імені вісімнадцяти, призначеного над дощами бажання, благословення і добровільного дару. У Біні — імена оголосів: камац, патах тощо; це двадцять вісім літер, двадцять вісім літер діяння Берешит, у якому дія Початку, як сказано у Зогарі й Тікунах. Це двадцять вісім літер «Берешит бара» і «вайдабер Елогім», а їхня таємниця в Імені Ашем — двадцять вісім літер наповнення наповнення. Звідти виходять ще двадцять дві літери; разом це п’ятдесят воріт Біни. Це глибока таємниця.

Двадцять дві літери поділяються на три лінії — Хесед, Ґвура, Тіферет, як сказано в Берешит 16б; потім вони знову включаються в Малхут, але там у зворотному порядку, як сказано в Зогар Хадаш на Шир га-Ширім. Тому ім’я 72 — у колісниці Хесед-Ґвура-Тіферет-Малхут; це таємниця імені 72. Із них виходять сімдесят два ангели, які оточують престол. Версія тексту там спотворена; правильний варіант — як писав Рамак, який знайшов стару перевірену версію: спершу чотири хая — ארגמ״ן, потім двадцять вісім таборів оголосів, а потім алфавіт прямий і зворотний; ארגמ״ן не входить до числа 72. А якщо запитаєш: адже сказано «сімдесят», а в подробицях знаходиш 72, — відповідь така: їхній корінь у Тіферет, сімдесят імен, як відомо, а з двома руками — 72. Так само сімдесят душ із Яковом — 72 з Авраамом та Іцхаком; так само сімдесят два народи з Есавом та Ішмаелем, як пояснюється в іншому місці.

Їхній корінь в Імені Ашем: двадцять чотири «очі» в трьох вінцях і в наповненні йудами. Це шістдесят літер наповнення двадцяти двох літер, а з дванадцятьма літерами наповнення מנצפ״ך — сімдесят дві. Бо מנצפ״ך у Даат, і там корінь дванадцяти меж; усе разом — 72. Це сімдесят дві частини тіла: двадцять вісім суглобів пальців рук, двадцять вісім ніг, уста, шия і два ока — шістдесят частин; разом із дванадцятьма частинами рук і ніг, по три в кожній, які керують усім тілом, — це дванадцять биків, на яких стояло море, і так само у престолі. Це сімдесят дві частини, що рухають усе тіло. Це нижня колісниця — Хесед-Ґвура-Тіферет із Малхут; верхня колісниця — Хесед-Ґвура-Тіферет із Біною — це ім’я 42, як сказано у Зогарі, Трума, і в Раая Мегемна, Їтро. Річ у тому, що Хесед-Ґвура-Тіферет — це алфавіт, двадцять дві літери, а з десятьма подвоєними крапками — 42. Насправді їх 40, бо крапок лише 18, але з двома «вухами серця» — 42. Їхній корінь — двадцять чотири очі і вісімнадцять мір, а також їхні прості написання, наповнення і наповнення наповнення.

Ім’я 12 — це дванадцять у Даат, але головний їхній корінь у Кетері. Ім’я 12 — це три Імена Ашем у «Ашем царював, Ашем царює, Ашем царюватиме» з оголосом «цар». Вони свідчать про «Я перший, і Я останній, і крім Мене немає Бога». «Теперішній, минулий і майбутній» — це літери трьох Імен Ашем; і їхні оголоси — «царює, царював, царюватиме». Лише перше міняється з останнім у таємниці «їхній кінець уклинений у початок, а початок — у кінець». Це десять літер, десять сфірот, а також дванадцять, бо Малхут має місце у трьох місцях: у трьох перших, середніх і останніх — четверта для кожної трійці. Це три йуди у трьох правих сфірах, три гей у трьох лівих, три вав у трьох середніх, три гей у Малхут. Так само «Ашем царював, Ашем царює, Ашем царюватиме»: «Ашем царював» — вищий світ, майбутній світ; «Ашем царює» — Тіферет Ізраїлю; «Ашем царюватиме» — Ковчег Завіту. Це як сказано: майбутній світ включає три перші, Тіферет включає три середні, Малхут включає Нецах-Год-Єсод[Гл.45], де її місце. Тому всі десять сфірот поділяються на три імена: Егеє, Ашем, Адонай. І все поділяється на трійки, а Малхут є четвертою для кожної. Корінь усього — в Кетері, як сказано в Ідра Зута: у тринадцяти атрибутах милосердя це знаходиться, бо ця прихована Хохма в ньому розкривається тричі по чотири. Це три Імена Ашем, як відомо, а їхній корінь — три йуди імені САГ у Кетері; з його десятьма літерами це тринадцять атрибутів і корінь тринадцяти.

Так само ім’я САГ: три йуди й алеф у ньому — корінь імені САГ; вони корінь тридцяти двох шляхів Хохми. Алеф прихований, а решта знову становлять тридцять два, бо шляхи подвійні, як відомо. Річ у тому, що оголоси подвійні, і літери також: двадцять дві у Хесед-Ґвура-Тіферет і двадцять дві в Малхут, як сказано вище. Ім’я 12 — це дванадцять частин тіла, які рухають усе тіло; це частини колісниці, дванадцять облич хая, які також є трьома Іменами Ашем у «царював, царює, царюватиме». Усі згадані Імена — в діянні Берешит, як сказано на початку Зогару. Так само ім’я 22 — у Тіферет, де всі двадцять дві літери, що включають Хесед-Ґвура-Тіферет.

«Дивовижні шляхи мудрості». Хохма називається «пеле», як у Зогарі щодо «і назвав ім’я його Пеле». Усі шляхи називаються дивовижними; так само у Біні вони називаються дивовижними: тридцять дві разом із вісімнадцятьма — це п’ятдесят див, п’ятдесят чудес, як сказано в Зогар Хадаш. Це подвоєні шляхи у Хохмі та Біні. Усі тридцять два — в нижньому кінчику йуд, бо йуд має три кінчики: верхній кінчик, тіло йуд і нижній кінчик. Там тридцять два «стежки», і це Біна всередині Хохми у таємниці «зрозумій у мудрості». Цей шлях є зв’язком у ґолемі, уклиненим у кільце всередині Біни; тому він називається «пеле», як відомо. Тому вони — таємниця тридцяти двох Елогім у Біні. Так само у верхньому кінчику гей у таємниці «будь мудрий у розумінні». Це п’ятдесят чудес: йуд у кінчику гей ззаду, корінь яких у Моха Стімаа в Кетері, де «дивовижне для тебе», як буде сказано нижче. Усі три перші називаються «пеле», «приховане — Ашем нашому Богові». Їхнє головне відкриття — у Хохмі Зеір Анпіна; вони посилаються середньою лінією у спинний мозок до всього тіла, де відчуття всіх органів. Порядок їхнього поділу вже був описаний.

«Вирізав…». Бо вирізання є [у тексті, здається, бракує кількох слів; див. вище у першому способі] тим, що нижче названо: «вирізав, висік, поєднав, зважив і замінив».

«Ашем, Ашем Цеваот». Як уже сказано, це назви Хохми й назви тридцяти двох шляхів. Їх двадцять дві слова, а десять сфірот і їхні імена будуть пояснені наприкінці книги.

«І створив Свій світ трьома книгами: книгою, книгою і розповіддю». Як уже сказано, це ХаБаД. Цими трьома речами створено світ: «Ашем мудрістю заснував землю…»; так само Мішкан: «і наповню його духом Елогім, мудрістю, розумінням і знанням»; так само Тора дана ними: «мудрі, розумні й відомі». Це дві руки і язик: чаша заслуги, чаша провини і язик, що вирішує між ними. Хохма спускається праворуч, Біна ліворуч, а Даат — у язику. Світ створений дією і висловом. Дією він створений у Хохмі й Біні; це «письмо Елогім», «діло Твоїх пальців». Давні казали, що всі двадцять дві літери у зорях, і так само в кожній речі: у кожній дії є двадцять дві літери в письмі. Усе створене попарно, бо все, що створив Святий, благословенний Він, створене чоловічим і жіночим. Це «книга і книга». А вислів — це Даат у язику, яким сказано Десять Заповідей; він включає дві книги. У людині всі двадцять вісім літер від алеф до тисячі, бо кінець уклинений у початок, — у двадцяти восьми суглобах рук, п’ять проти п’яти, як дві книги. Усі вони встановлені в язику: це «розповідь».

Дві книги — це чоловіче й жіноче, а розповідь — Даат, у якому з’єднання, що поєднує їх в одне. Тому з’єднання називається «вона говорить», бо через Даат відбувається з’єднання вгорі й унизу. Це таємниця того, що світ створений літерою бет, тобто чоловічим і жіночим; і Святий, благословенний Він, сказав алеф: хоча світ створено бет, єдність лише в тобі. Це таємниця Даат на місці Кетеру: у Хохмі й Біні створено світ, але вся єдність у Кетері та його поширенні вниз — у Даат, святому Мазалі. Тому сказав: «ти будеш головою всіх літер», і Тора почалася з алеф, тобто Десять Заповідей. Загальність усього — бет і алеф: книга, книга і розповідь.

Четвертий спосіб пояснення. «Тридцятьма двома». Як буде сказано нижче: літери й оголоси, і вони у світі, році й душі. У світі: десять сфірот, три — небеса, земля й повітря, що все включають, сім планет і дванадцять знаків; вони йдуть знизу вгору, і десять сфірот також знизу вгору від них. У році: десять свят Тори, субота й новомісяччя тощо; три — жар, холод і насичення; сім — тиждень; дванадцять — місяці. У душі: голова, живіт, тулуб — три, що все включають; вони посудини для головних органів «ме-лех»; сім отворів і дванадцять керівників. Ще три основи в людині — вогонь тощо; сім — мудрість тощо; дванадцять — чуття; десять сфірот внутрішнього духу. У поколіннях: три — АДМ, початкові літери Адам, Давид, Машіах; сім пастирів і дванадцять колін; десять — десять володарів. Вдивися у табір Ґідона, який спершу мав загалом тридцять дві тисячі.

Так само це є навіть у неживому камені. Десять сфірот: тоху, боху, матерія, три основи, їхні форми — разом вісім; потім матерія і форма пороху, що приходять останні разом, як уста, що є одні; і складання — десяте. Двадцять дві: три глибини, шість кінців із внутрішньою точкою і дванадцять меж. Згадані десять сфірот є в неживому й у кожній речі; це їхня душа, хоч не справжня душа. Над нею три душі рослинного, тваринного й мовного; це три сяйва над невідомим Кетером, дуже приховані, і в них тринадцять. Насправді це лише десять сфірот внутрішності згаданих десяти сфірот, бо в кожній є внутрішнє, що її утримує. Це тринадцять таамім, якими в імені МА розділений світ, як сказано вище. Так само в нефеш-руах-нешама: у нефеш завжди двадцять дві, у руах десять, у нешама тринадцять; так само у сфіротах, у ХаБаД, у таамім, оголосах і літерах.

Сефер Єцира заснована на літерах і оголосах, тому починає з тридцяти двох, а про таамім мова не йде. Так само в Мішкані, образі світу: десять сфірот — дев’ять посудин тричі по три, і сам Мішкан — десятий; двадцять дві — Святая Святих, Гехаль і двір, що включають усе, менора — сім, стіл — дванадцять хлібів. Так само в кожній заповіді: молитва — три благословення Шма, сім перших і останніх із благословенням проти відступників, яке є Святий Храм, Кетер Нукви, і дванадцять середніх. Так само тфілін — три обв’язування, сім і дванадцять швів; цицит — тридцять дві нитки; кідушин — три шляхи, сім благословень і дванадцять дарів. І так у кожній заповіді, в кожному органі, в кожній подробиці.

Тридцять два шляхи — життєвість; вони виходять через вісімнадцять хребців, і п’ять, і ще три, бо дев’ять Нукви з’єднуються з вісімнадцятьма чоловічими — двадцять сім літер; і гей, з якої вони вийшли, якою створено світ. Ними запечатана Тора на початку і в кінці; так само світ — «Елогім» у Берешит, тобто тридцять два Елогім. Усе — в особливому Імені: двадцять дві — число простого написання з кінчиком, і гей проти п’яти подвійних; десять сфірот — явне Ім’я. Їхній поділ: йуд у трьох перших, гей у Хесед-Ґвура, гей у Нецах-Год, які є стовпами шести, шість частин; вав у Тіферет-Єсод і Малхут; алеф у Святому Храмі посередині, між шістьма кінцями, між ХаҐаТ і НеГі, і там її еманування та місце. Дві відомі вав у Тіферет і Єсод — це тридцять два.

П’ятий спосіб пояснення. «Тридцятьма двома шляхами». Це три Імена: Егеє, Ашем, Адонай, які включають усю Ацилут[Гл.29] — Аріх Анпін, Зеір Анпін і Малхут, бо Аба[Гл.24] й Іма[Гл.25] приховані під Мазалем. Так само три імена יב״ק — єдність, благословення, святість — включають усе. Три згадані імена включені у три літери АМШ: голова, живіт, тулуб, як сказано нижче у третьому розділі. Це три книги АМШ, що включають усі тридцять два шляхи. Кожне з цих трьох імен-парцуфів включає десять, а між кожними двома — завіса. Це дві завіси: одна між Святим Святих, таємницею трьох перших, що включені в сьомий Гехаль, і «святим», тобто шістьма кінцями Зеір Анпіна; друга — між святим і двором Шатра Зібрання, де Нуква. Бо вона починається навпроти двох нижніх третин Зеір Анпіна, а її головна будова — Нецах-Год-Єсод Зеір Анпіна, і там її зріст. Дві третини Тіферет — її Кетер, дві властивості Кетеру. Тому дев’ять посудин, відповідні дев’яти сфіротам, поділяються по три: у Святому Святих — ковчег, кришка й керувими, що відповідають Кетер-Хохма-Біна; у Шатрі Зібрання — менора, стіл і внутрішній жертовник, відповідні Хесед-Ґвура-Тіферет; у дворі — умивальник і його підставка та зовнішній жертовник, відповідні Нецах-Год і Єсод. Так само в людині є дві завіси: між головою і тілом та печінкова перегородка. Отже, три рази по десять і дві завіси — це тридцять два шляхи. Всі тридцять два шляхи включені в мозок і розділяються спинним мозком до всього тіла, звідки приходить відчуття всьому тілу.

У хребті вісімнадцять хребців, навпроти яких встановлено вісімнадцять благословень; ще малий хребець наприкінці, навпроти якого встановлено благословення проти відступників — разом дев’ятнадцять. Тридцять два шляхи: один шлях між шийним хребцем і першим хребцем — це перший шлях, «його не знала хижа птиця»; решта тридцять один — вісімнадцять шляхів у вісімнадцяти проміжках між дев’ятнадцятьма хребцями, п’ять шляхів у кінці дев’ятнадцятого хребця, що виходять разом і поділяються на п’ять; потім ще два шляхи; у сідницях виходять три з двох сідниць; потім ще три. Перші вісімнадцять шляхів відповідають вісімнадцяти благословенням, що в праведникові — «живий світів», «благословення на голову праведника», у якому включені дев’ять сфірот згори вниз і знизу вгору. Хребет уподібнений лулаву, тобто Єсоду. П’ять шляхів дев’ятнадцятого хребця відповідають благословенню проти відступників, тобто Кетеру Нукви. У Нукві є дві властивості: остання гей Імені і ім’я Адонай. Чотири літери Адонай у ній від Хохми й нижче, як Ім’я Ашем у Зеір Анпіні; остання гей Імені — у її Кетері, короні завіту. Тому п’ять шляхів відповідають її Кетеру; два шляхи одразу після них — Хохма й Біна Нукви; потім три і ще три — Хесед-Ґвура-Тіферет і Нецах-Год-Єсод Нукви. Її Малхут не має від себе нічого; її піднесення нагору відповідає сказаному: «камінь, який відкинули будівничі…». Тому їй відповідає перший шлях нагорі, «не знала хижа птиця», як сказано: «жінка доблесті — вінець свого чоловіка». Отже, в Малхут чотирнадцять шляхів, відповідні чотирнадцяти літерам простого Імені з наповненням, включеним у ній. Усі тридцять два шляхи подвійні, крім першого, і це відповідає імені САГ у Хохмі.

«І створив Свій світ трьома книгами». Навпроти цього в усіх сфіротах є три келім, три внутрішні світла[Гл.39] і три оточувальні світла; так само їхній поділ на три лінії і три імена, що включають усе: Егеє, Ашем, Адонай. Так само все тіло: голова, живіт, тулуб; у нешама — нефеш, руах, нешама; у році — жар, холод, насичення; у світі — АМШ.

«Тридцятьма двома шляхами». Світ створений через йуд-гей-вав, бо остання гей включена з усіх. Тому сказали, що в неживому, рослинному, тваринному і мовному є в кожному по двадцять один із сотні видів, за числом «ерец», бо земля включена з йуд-гей-вав, і кожне включає сотню, як відомо, адже всі сфіроти включені з десяти. У ній вони підносяться до сотні — таємниця ста підстав, таємниця Адонай: шістдесят п’ять підстав двору за числом Адонай у Малхут, а сто — у внутрішній точці, де сто благословень.


Мішна 2

«Десять…». Це пояснює, як постають тридцять дві: десять сфірот і двадцять дві літери — разом тридцять дві.

«Десять сфірот». У числі немає більше, ніж десять; після цього починається одинадцять, і так само в сотнях та тисячах. Примітка учня: учитель пояснював усно, що вони названі сфіротами тому, що число не є створінням у дії, а існує лише в думці. Коли люди або види рахуються як один, два, три тощо, то після роз’єднання не видно, хто був першим і хто другим, бо число не з’єднане з сутністю речі. Так само сфіроти — у думці. І як число не має кінця, бо після десяти можна рахувати десятки, сотні й далі без кінця, так і десять сфірот не мають кінця й межі; тому вони названі сфіротами.

У природах вони — десять родів родів. У тілах — три глибини разом із шістьма навколишніми площинами і середньою точкою, що їх несе. У світі — десять сфер разом зі сферою розуму. У році — три часи: холод, жар і насичення, а також сім днів тижня. В людині — череп, мозок, серце, уста, дві руки, дві ноги, тіло і завіт. У сфіротах — Кетер, Хохма, Біна; Хесед, Ґвура, Тіферет; Нецах, Год, Єсод, Малхут. В іменах — ті, що пояснюються наприкінці трактату. В Імені Ашем це кінчик йуд, йуд, гей, вав, що включає шість, і остання гей. У всіх цих рядах перше, хоча входить до числа, є також їхнім коренем, як буде пояснено нижче.

Головний корінь — у Хохмі, бо там йуд Імені; тому книга починає звідси. У Кетері це приховано в кінчику. Там також алеф, форма якого складається з йуд угорі, далет унизу і вав посередині: це корінь десяти сфірот. Тому десять включені в алеф, але у великому прихованні, і тому вони лише натякаються в алеф. Йуд Хохми має ще два кінчики крім верхнього, який натякає на Кетер: праву ніжку і нижній кінчик. Це три йуди, а дві сполуки між ними разом дають тридцять два; вони відповідають згаданим трьом тікунін і їхнім сполукам. Чотири йуди йуд є коренем чотирьох йудів наповнення імені 72 у Хохмі; вони корінь чотирьох літер Імені, кожна з яких включає десять, а також чотирьох наповнень Імені, кожне з яких має десять літер, крім імені БЕН, бо Малхут Малхут не має нічого від себе, а лише включена з усіх. Вони також корінь чотирьох світів Ацилут, Брія, Єцира, Асія, кожен із яких включає десять сфірот. Тому сказано: «усе Ти мудрістю створив».

У розумінні це матерія, форма, діяч і мета. Кожне включає десять: три глибини, шість площин і точку, що несе. Мета — сама йуд, бо вона передує у думці, а решта — кінчики йуд; у дії ж мета приходить останньою. Тому сказано: «кінець…»; і тому Ім’я Ашем у думці має йуд першою, а в дії, що є Адонай, йуд остання. Через це кожна річ включає десять — напроти йуд, і чотири — напроти чотирьох йудів. У числі всі десять включені в чотири, бо від одного до чотирьох у сумі — десять. У тілах це точка, лінія, площина і глибина; тіло включає всі. У ремеслах — матерія, форма, діяч, мета. У природах — чотири основи. У році — чотири пори, у людині — чотири вологи, у світі — чотири вітри; дванадцять знаків зодіаку поділяються на чотири пори. У першій матерії також чотири: загальна перша матерія, відсутність, загальна форма і окрема форма. У неживому — срібло, золото, мідь і залізо. У створених — неживе, рослинне, тваринне, мовне. В людині — шкіра, м’ясо, жили, кістки. У душі — хая, нефеш-руах-нешама, без єхіда, бо людині не дано її осягнути, як і кінчик йуд. У небесних сферах — денна сфера[Гл.60], сфера знаків, шість планет і сфера Місяця, що приймає і діє в нижньому світі. У світі — служителі людини: дім, одяг, тіло, душа. У сукупності світів — чотири: Ацилут, Брія, Єцира, Асія; чотири хая і чотири офанім у колісниці. У сфіротах — палаци, одяг, посудини і сутність: пряме оточувальне світло, відбите оточувальне світло, келім і внутрішнє світло. У подробицях — Хохма, Біна, шість кінців і Малхут; це чотири літери сутнісного Імені, чотири відомі наповнення, чотири мохін ХаБаД, де Даат включає Хесед і Ґвуру. У всьому четверте включає все. У десятці десята приймає від усіх і несе всіх; це поясниться нижче.

«Без що / без вловимого змісту». Це означає, що треба затулити уста: неможливо знайти більше, бо в числі немає числа понад десять у межах одиниць. Так само нижче сказано: «і перед одним що ти порахуєш». У сфіротах треба стримати уста і серце перед Єдиним, бо Його неможливо осягнути; про це сказали: «кожен, хто дивиться на чотири речі…». Літери בלי מה містять натяк: בלי — тридцять два шляхи і йуд Хохми, що їх включає; מה — ім’я Хохми, МА. Усе включене в десяти сфіротах Хохми, тому вони називаються בלי מה. Так само сказано: «Він підвішує землю на בלימה», бо «Ашем мудрістю заснував землю». Тому Хохма також називається «що», і в ній включене ім’я 42. Десять сфірот у Хохмі приховані й включені; тому вони в літері йуд, у якій немає білого простору, як сказано у Зогарі, і тому називаються «без що».

Двадцять дві літери — відомі літери; в кожній речі немає нічого, що не включало б двадцять дві літери. Вони — Тора, що передувала світові на дві тисячі років, Моха Стімаа і серце, які вдягаються в Аба та Іма перед шістьма кінцями; кожне називається алеф, як сказано: «алеф — Хохма, алеф — Біна».

«Основа». Вони основа всього еманованого, створеного, сформованого і зробленого, всякої речі тілесної й духовної, чистої й нечистої. Вони — той мазаль, що б’є і каже: «рости». Вони — душа кожної речі. Називаються основою, бо розкриваються у десяти сфіротах, кожна на своєму місці. Усе включене в Єсод, який називається «усе», і знову включається в Малхут із доданою гей, що називається «кала» — наречена; тому додаються п’ять літер מנצפ״ך. Усі двадцять дві включені в десять через літери אהו״י. Так само в йуд Імені, чий числовий склад — двадцять, і два з’єднувальні канали. Коли перший канал поєднується з йуд, постають алеф-йуд; другий канал із далет стає гей, а з вав — літери אהו״י. Тому літери поділяються: половина кореневі, напроти кореневої йуд зі сполучним каналом; половина службові, напроти вав-далет, що служать йуд, також зі сполучним каналом. Далет перед вав стає гей; це ім’я Ашем у Хохмі. У цій далет включені всі двадцять дві, бо форма далет — дві вав і йуд позаду; їхній корінь — чотири літери אהו״י.

«Три… аж до простих». Тут докладно пояснюються всі двадцять дві літери; це буде розкрито у третьому, четвертому і п’ятому розділах.

Другий спосіб пояснення. «Десять сфірот без що і двадцять дві літери основи» пояснює, що таке тридцять два шляхи. Десять сфірот — внутрішність, десять літер явного Імені, внутрішнє напоєння дерева. Двадцять дві літери — десять сфірот, які називаються десятьма тікунін. Це все стосується десяти сфірот Зеір Анпіна, бо у трьох перших літер ще немає: літери не оформлюються, доки не виходять з вищої Іми. Сфіроти і їхній порядок — у внутрішності. Сказано «сфірот», бо вони в думці, на рівні Хохми. Уся Ацилут названа за йуд, Хохмою, бо в Хохмі вони емановані. Навіть у Брії, де гніздиться Іма і яка названа за Біною, сфіроти в ній названі за Хохмою. У кожному світі є чотири світи: сфіроти, тобто внутрішність, названі за нешама — Хохма, йуд; тікунін, тіло сфірот, — у Біні й літерах, що вийшли з неї; одяги і палаци — Єцира й Асія.

Тому сказано «без що»: верхня Хохма не пізнана у своїй сутності, а нижня Хохма, Малхут, називається «що», бо її суть відома. Про верхню Хохму сказано: «мудрість — звідки знайдеться? Людина не знає її вартості»; відома лише її наявність, не сутність, тому вона називається «є». Це «підвішує землю на בלіма», бо «Ашем мудрістю заснував землю». Число єдина річ, що існує лише в думці і не має самостійної дії; тому одиниця числа — істинна одиниця, не множиться і не приймає випадковостей. Це десять крапок, що виходять із Хохми, і це десять сфірот.

«Літери» — це знак і позначення речі; тут відкриття більше. У літерах кожна літера сама вказує на своє число: якщо видно бет саму, відомо, що це число два. В оголосах не так: вони не в числі, доки не поєднані. «Основа» — тому що тікунін і тіло створені з багатьох літер, як нижче про 231 ворота; проте двадцять дві літери є основою всіх 231 воріт. Для кожного з двадцяти одного воріт одна літера є його основою; так само в самих двадцяти двох літерах їхня загальність — двадцять одна, за числом Егеє, Біна, з якої вони вийшли. Алеф не входить до їхнього числа, а є коренем; тому Тора почалася з бет. Вони — йуд-гей-вав Імені в числі разом із кінчиком йуд, коренем навпроти алеф. Остання гей — п’ять подвійних; тому гей подвоєна в Імені.

«Три матері». Вони напроти Кетер-Хохма-Біна, бо є матерями для всього, і поширюються в усіх семи нижніх. Даат стоїть замість Кетеру, бо він святий Мазаль, з якого виходять дві вінцеві сили.

«Сім подвійних». Вони відповідають семи нижнім, у яких є дві корони Хохми й Біни: п’ять хасадім і п’ять ґвурот, що поширюються у п’яти сфіротах; їхня загальність у Єсоді, і з нього приймає Малхут. Тому вони подвійні: нижче, у четвертому розділі, сказано, що вони подвійні через даґеш і м’яке звучання; це Хесед і Ґвура.

«Дванадцять простих». Вони — у самому Даат, що поширюється: п’ять хасадім і їхня загальність, п’ять ґвурот і їхня загальність. Це дві вав: вав у Тіферет і вав у Єсод. Основні п’ять хасадім із їхньою загальністю — в Тіферет, а основні п’ять ґвурот із їхньою загальністю — в Єсоді. Три АМШ перебувають у трьох місцях тіла: голова, живіт, тулуб; вони — Біна, Тіферет, Єсод. Це самі мохін Хохми й Біни, спадщина Аба та Іма, дві приховані властивості в них; це чотири відділи тфілін. Усі вони в Тіферет, де дванадцять діагональних меж, дванадцять перестановок Імені Ашем, дванадцять биків, дванадцять великих хая; це дванадцять простих тут. Вони також дванадцять керівників, як нижче. Сім палаців є подвійними, але тут дванадцять простих — хасадім окремо і ґвурот окремо; у семи сфіротах кожна включає Хесед і Ґвуру, тому вони називаються подвійними. Три властивості Малхут у таємниці холам, шурук, хірік: над, посередині й під. У десяти сфіротах вона вгорі; у семи подвійних — посередині, як сказано: «Святий Храм спрямований посередині»; і є також нижня властивість. Тому поділ семи подвійних і дванадцяти простих також у трьох місцях: сім подвійних — у голові, дванадцять простих — у животі й тулубі. Порядок тут не такий, як у сфіротах: там три перші в голові, сім нижніх у тілі; тут — і сім нижніх у голові, і три перші в голові, а все тіло — живіт і тулуб. Проте головними частинами тіла є голова, живіт і тулуб, а решта — лише керівники тіла; тому вони названі трьома матерями.

Третій спосіб пояснення. «Десять сфірот» пояснює тридцять два шляхи. Це десять сфірот, про які в кінці розділу; це десять оголосів Тори, внутрішність. Двадцять дві літери — келім, тіло кожної речі. Далі пояснюється, що таке двадцять дві: три матері тощо. Це явне Ім’я, але тринадцять — угорі; напроти них тринадцять правил Галахи, а тридцять два — Агади, бо світ поділений сорока п’ятьма світлами.

«Без що». Внутрішність називається сфіротами, зовнішність — літерами; обидва існують у думці як знаки речей. Літери помітніші, а число існує лише через положення: якщо положення зміниться, число зміниться, і перший стане останнім. Унизу це випадковість, але у верхньому корені випадкове перебуває сутнісно. Тому літери і число вгорі існують як сутність. «Десять сфірот без що» означає: вони не перебувають у носії. Про літери сказано «основа», бо літери внизу мають носій. Літери — певною мірою приліплена випадковість, а число — лише думка. Тому їхня єдність — істинна єдність; угорі вони без сутності, тобто світла, яких не можна схопити, на відміну від літер, що є келім.

«Три матері». Від них народилися всі літери. Їм відповідають три перші, з яких народилися сім подвійних, тобто сім нижніх. Вони подвійні, бо в них п’ять хасадім і п’ять ґвурот; їхня загальність у Єсоді — хасадім окремо й ґвурот окремо, а потім їхня загальність у Малхут — хасадім і ґвурот разом, у таємниці «Ашем — Він Елогім». Тому потрібні дві загальності: спершу «Ашем один і Його ім’я одне», а потім «Ашем — Він…». Дванадцять простих — у Даат, де кожне окремо: п’ять хасадім, п’ять ґвурот і два мохін. Тому їх двадцять дві — десять келім і келі Даат. Три матері включають усе, бо Кетер-Хохма-Біна прикрашаються у всьому; так само три основи АМШ — голова, живіт, тулуб, небеса, земля і повітря; так само три світи Брія, Єцира, Асія і три імена Егеє, Ашем, Адонай.


Мішна 3

«Десять сфірот…». Тепер книга пояснює десять сфірот до кінця розділу; в інших розділах пояснить двадцять дві літери. Навпроти десяти сфірот — десять висловів творіння, десять Заповідей і десять славослов’їв.

«За числом десяти пальців». Бо «ецба» — палець — за гематрією відповідає імені אהו״ה у наповненні йудами; це печать, якою створені небеса й земля, як написано: «ет га-шамаїм ве-ет га-арец».

«П’ять проти п’яти». Це п’ять хасадім, що вдягаються праворуч, і п’ять ґвурот, що вдягаються ліворуч і виходять у пальцях. Вони — дві згадані книги; у кожній руці загальність усіх тридцяти двох, бо в руці тридцять частин, кістка кисті й передпліччя.

«І єдиний завіт… у обрізанні язика». Це третя книга, «розповідь», язик. Він — Даат Аріх Анпіна, що вирішує між Хохмою і Біною, які вдягають дві руки; у ньому включена вся десятка.

«І в обрізанні оголеного». Це Єсод Атіка, як сказано вище. Ще: язик — Тіферет, що вирішує між руками, Хесед і Ґвура; оголений орган — Єсод, що вирішує між пальцями ніг, Нецах і Год. Вони відповідають першим і другим скрижалям. Скрижалі були написані на двох таблицях, п’ять проти п’яти, напроти двох книг, «пальцем Елогім»; і всі вони були сказані висловом, напроти розповіді, завіту язика. Перші скрижалі відповідають рукам, другі — ногам, бо Нецах-Год-Єсод вищого парцуфа є ХаБаД нижчого, також три книги. Тому сказано, що скрижалі — Нецах і Год, бо до них доходить Біна в п’ятдесяти воротах. Літери мем і самех у скрижалях стояли чудом — це Нецах і Год щодо Біни.

Завітом вони названі тому, що Тора в язику — Тіферет, а обрізання в Єсоді; обидва — завіт. Названі «єдиними», бо середня лінія — таємниця єдності. Тіферет об’єднує Аба й Іма, Єсод — Зеір Анпін і Нукву; крім того, Тіферет об’єднує дві сторони Хесед і Ґвуру, а Єсод — Нецах і Год. Там вони стають одним. Тіферет і Єсод також одне, як відомо: тіло і завіт рахуються як одне. Слово «спрямований» натякає на п’ять сфірот середньої лінії: Малхут, Кетер, Даат, Тіферет, Єсод. «Посередині» за гематрією дорівнює «криниця», бо ці два завіти наповнюють Малхут, криницю. «Єдиний» за гематрією — тридцять два, бо в ньому включені всі тридцять два.

У сфіротах п’ять проти п’яти — це п’ять хасадім і п’ять ґвурот; Даат — завіт, язик і оголений орган, напоєння всіх десяти сфірот. У сутнісному Імені в наповненні п’ять проти п’яти — п’ять літер наповнення йуд-гей проти п’яти літер наповнення вав-гей, а завіт — просте Ім’я Ашем. У числі це дві п’ятірки: перші п’ять, чиї краї алеф-гей, проти останніх п’яти, чиї краї вав-йуд, тобто אהו״י; єдиний завіт — гей-вав, як сказали мудреці: «гей-вав — це ім’я Святого». Це завіт язика і завіт оголеного, вінок чоловічого й жіночого: знак — чоловіче, завіт — жіноче; у вав включені хасадім, у гей — ґвурот, і вони єднають та з’єднують посередині. У чуттях це п’ять зовнішніх і п’ять внутрішніх чуттів, а мозок включає їх усі.

Другий спосіб пояснення. Увесь цей розділ пояснює десять сфірот, а кожна мішна пояснює попередню. П’ять проти п’яти і єдиний завіт — це п’ять хасадім і п’ять ґвурот. Тому в кожній руці п’ять пальців: праворуч п’ять хасадім, ліворуч п’ять ґвурот; так само в ногах. Дві ці корони — Хесед, що включає п’ять хасадім, і Ґвура, що включає п’ять ґвурот, — приховані в Аба й Іма. Коли Аба й Іма з’єднуються, син, тобто Зеір Анпін, успадковує дві корони: собі бере корону Хеседу, а Нукві дає корону Ґвури. З’єднання Аба й Іма відбувається через Даат, тобто язик. Єсод — з’єднання Зеір Анпіна й Нукви. Тому сказано: «єдиний завіт, спрямований посередині, у обрізанні язика» — між двома руками, поєднуючи Аба й Іма; «і в обрізанні оголеного» — між двома ногами, поєднуючи Зеір Анпін і Нукву. Обидва названі завітом: язик — завіт Тори, оголений — завіт обрізання. Цими двома завітами тримається весь світ, як тлумачать: «Якби не Мій завіт удень і вночі, Я не встановив би законів небес і землі» — про завіт Тори і завіт обрізання.

З’єднання Аба й Іма через язик називається «поцілунки», духовне з’єднання, з якого створюються ангели. З’єднання Зеір Анпіна й Нукви через Єсод — тілесне, з якого народжуються душі людей. Так само в людині: через тілесне з’єднання народжується людина, а через Тору кожний подих стає ангелом. Ці два завіти в людині спершу закриті, доки не будуть обрізані: про тіло сказано «обрізати плоть крайньої плоті», а про язик — «необрізані уста». Оскільки завіт язика духовний, його обрізання також духовне — через працю в Торі; завіт оголеного тілесний, тому його обрізання тілесне. Як завіт язика включає чоловіче й жіноче — уста і язик, письмову й усну Тору, — так у завіті оголеного є міла і прія, чоловіче й жіноче.

Завіт завжди включає обидві сторони. У завіті оголеного Єсод чоловічого включає хасадім, а Єсод жіночого — ґвурот; через обидва відбувається з’єднання. Так само завіт веселки, скрижалі завіту — усюди Хесед і Ґвура включені й підсолоджені разом. У завіті язика це десять оголосів, тобто десять сфірот, п’ять проти п’яти — хасадім і ґвурот. Двадцять дві літери — будова тіла Зеір Анпіна з боку Хеседу, а п’ять літер מנצפ״ך — ґвурот і будова тіла Нукви; усі встановлені в язику. Двадцять дві літери — хасадім у п’яти місцях вимови, а п’ять מנצפ״ך — ґвурот. П’ять місць вимови за порядком відповідають п’яти сфіротам від Хесед до Год. Тому מנצפ״ך починаються з піднебіння, а ґвурот Хеседу завершуються на губі, де дві літери з מנצפ״ך. Це Боцинá де-кардинута, яка закриває отвір.

Отже, і в язику, і в завіті оголеного включені хасадім і ґвурот; але в язику ґвурот включаються в хасадім, а в завіті оголеного вони включені разом. Це таємниця Імені Ашем: йуд-гей в Аба й Іма, вав-гей у Зеір Анпіні й Нукві. У Сефер Єцира тут мова лише про верхнє з’єднання — поцілунки, еманування Зеір Анпіна й Нукви, створених руками через Аба й Іма, як сказано: «Моя рука заснувала землю, і Моя правиця розпростерла небеса». Це п’ять хасадім і п’ять ґвурот у двох руках. На цьому побудована вся Сефер Єцира: вона пояснює всі органи, небеса й землю, час — через літери Тори. Тіло і завіт — одне; два завіти, Аба й Іма, Зеір Анпін і Нуква — усе одне. Це таємниця Імені Ашем: усе одне, «Ашем один і Його ім’я одне». У подробицях оголоси — руах, хасадім, а літери — ґвурот.

Третій спосіб пояснення. Десять сфірот — це п’ять хасадім і п’ять ґвурот, які відкриваються в пальцях праворуч і ліворуч, у Хесед і Ґвурі, і так само в ногах. Є два світи: верхній і нижній, приховане й відкрите. Верхні Хохма й Біна відкриваються в руках: хасадім в Аба, ґвурот в Іма; нижні Зеір Анпін і Нуква — в ногах. Це таємниця Зеір Анпіна, який називається «цілісний», бо включає все, і називається Ім’ям Ашем. Хесед-Ґвура-Тіферет включають три перші — ХаБаД, де Даат на місці Кетеру включає всі десять сфірот і Хесед-Ґвуру; Тіферет-Нецах-Год включають Зеір Анпін і Нукву, а Єсод — обидва. Тому «обрізання язика» — це Даат, а «оголеного» — Єсод. Загальність усіх — двадцять дві; завіти не рахуються окремо, бо вони лише загальність кінців. Тому Ім’я Ашем має тільки чотири літери: Аба, Іма, Зеір Анпін, Нуква; так само Хесед-Ґвура, Нецах-Год. Загальність Даат не така, як загальність Єсоду: Даат включає Хесед і Ґвуру разом як п’ять, а в Єсоді все включене в одне. Відомо, що середній схиляється праворуч і включається в нього; тому в Імені йуд включає Даат, а вав включає Єсод.


Мішна 4

«Десять сфірот без що: десять, а не…». Хоч тут ідеться про Хохму, не кажи, що їхній початок — із Хохми, а не з Кетеру, бо Кетер — це Малхут світу, що над ним. Про це сказав Еліягу: «Кетер — Малхут», і тоді було б лише дев’ять. Так само не думай, що верхня властивість Кетеру не рахується, бо тридцять два шляхи починають розкриватися в Хохмі; все ж перша сфіра входить до числа. І не рахуй Малхут Нукви окремо, щоб не було одинадцять, бо Малхут остання включена у першу властивість Кетеру. У приватних сфіротах кожного парцуфа завершення в Єсоді, а Малхут Нукви — вінець чоловіка, що підноситься з ним і не спускається. У загальних десяти сфіротах Атік не входить до числа, а Малхут Нукви Зеір Анпіна доповнює до десяти. Тому сказано двічі: десять, а не дев’ять; десять, а не одинадцять.

Так само в числі: не думай, що десять повертається до одного і не входить до одиниць; вона одиниця десятків, а двадцять — двійка десятків. І не думай, що один не входить у число, як вважають деякі рахівники, бо він корінь і основа всякого числа. Тому сказано: «не дев’ять». І не вважай одинадцять частиною першої десятки лише тому, що з нього починаються одиниці двадцятки; тому сказано: «не одинадцять».

«Зрозумій у мудрості і будь мудрий у розумінні». Це пояснює, як усі десять сфірот включені одна в одну. Не кажи, що в Хохмі немає Біни чи навпаки. У наповненні йуд є вав-далет, що стає гей — Біною; а в наповненні гей Біни є йуд — Хохма. Тому вони поділяються на Аба-Іма і Ісраель Саба-Твуна: Аба й Іма — йуд Імені, де Іма включена у вав-далет; тут «зрозумій у мудрості». Ісраель Саба і Твуна — гей Імені, де Ісраель Саба включений у наповнення гей, тобто йуд; тут «будь мудрий у розумінні». Тому вони називаються друзями, що не розлучаються.

«Випробуй ними і досліди з них». Тобто в Аба й Іма треба розглядати, як із них виходять сім сфірот: наповнення йуд — вав-далет, шість кінців і Малхут. «Досліди з них» — Ісраель Саба і Твуна, обидва Біна, де дозволене дослідження — не її самої, а того, що виходить із неї. Тому сказано «з них». «Постав річ на її ясність» — «річ» це Малхут. «І поверни Творця на Його місце» — це шість кінців, які називаються «йоцер», бо вони гніздяться в Єцирі. Мішна спершу говорить «річ», а потім «Творець», бо головне відкриття в Біні, де далет над вав; кожне повертається до свого кореня: шість кінців — у Хохмі, Малхут — у Біні.

Другий спосіб. Число показує десять сфірот. На перший погляд число завершується дев’ятьма, бо десять — одиниця десятків; однак вона також кінець одиниць. Ти міг би сказати, що одинадцять теж входить у першу десятку, бо є початком наступного ряду; тому сказано: «не одинадцять». У сфіротах так само Малхут одного світу є Кетером іншого, але це лише для зв’язку між світами й парцуфами; у приватних сфіротах одного парцуфа так не рахують.

«Зрозумій у мудрості…» показує, що всі сфіроти зв’язані одна з одною. Хохма й Біна кожної речі — перша матерія, «гіюлі», про яку сказано: «мій ґолем бачили Твої очі». Йуд — ґолем усього; усі літери в ній потенційно, і вона в усіх літерах. Гей — перша форма, тому називається цере, «і Він сформував». Матерія й форма зв’язані нерозривно: ніколи не було матерії без форми і форми без матерії. Сила матерії у формі, і сила форми у матерії. Далі з них виходить матерія трьох верхніх основ, що були в них потенційно; це три батьки, Хесед-Ґвура-Тіферет. Потім приходять три форми цих основ, більш відкриті, — Нецах-Год-Єсод. Тому Нецах-Год-Єсод відносять до Біни. «Досліди з них» — щодо матерій, «випробуй ними» — щодо форм. Після цього приходить четверта основа, порох, матерія і форма разом; жіноча властивість приходить останньою після завершення чоловічої. «Постав річ на її ясність» — остання основа, Малхут, що називається «річ», після завершення чоловічого. «Поверни Творця на Його місце» — сила складання, що завершує все; це Кетер, який називається «ніщо» і дуже високий відносно сфірот, бо є внутрішньою силою, що поширюється в усіх.


Мішна 5

«Десять сфірот без що…». Досі пояснювалося, що Хохма й Біна включають усі десять сфірот; тепер пояснюється, що кожна з десяти включає всі.

«Їхня міра». Як сказано у Зогарі: Боцинá де-кардинута зміряла міру, і всі були створені через неї; вона — лінія міри. Тому всі сфіроти називаються мірами.

«Десять, що не мають кінця». Кожна включає десять, і кожна з цих десяти — ще десять, аж без кінця, як літери Тори, що мають наповнення, наповнення наповнення і так без кінця. Це тому, що Нескінченний[Гл.40] з’єднується з ними: Він і вони — одне, як сказав Еліягу. Так само в усіх створених, сформованих і зроблених речах: Він панує в усіх через Своє святе Ім’я. Навіть у тілесному можна ділити поверхні без межі, поверхні — на лінії без межі, лінії — на точки без межі; людина не здатна поставити їм остаточне число. І в числі: межа числа — десять, але рахунок не має кінця, бо десять стає сотнею, сотня — одиницею нового рівня, потім тисячею, і так без кінця. У всьому нижньому це випадково, а в десяти сфіротах святе Ім’я — сутнісно.

«Глибина». Це те, що має три відстані; у тілесному немає меншого за це. У духовному також є три відстані — три літери АМШ, матері кожної речі. У числі це алеф-бет-гімел: початок усякого числа, де алеф — корінь, бет — початок пар, гімел — початок відокремлених. У сфіротах це ХаБаД, якими створено світ; це йуд-гей-вав Імені. У кожній з них є ім’я 72, три рази 72, разом 216, гематрія «глибина». Мішна говорить, що всі три відстані кожної глибини безмежні. Коли сказано «їхня міра», це лише щодо тих, хто приймає; у самій сутності немає ні міри, ні кольору, ні знаного імені, ні Хесед-Ґвура-Рахамім.

«Глибина початку» — Хохма, яка називається початком: «початок мудрості». Кетер, хоч і входить до числа, є лише коренем десяти сфірот і нижньою властивістю вищого; у Кетері немає осягнення. У Хохмі, попри сказане «мудрість — звідки знайдеться?», дозволене певне розрізнення; тому вона називається «є», бо її наявність осягається розумом. Так само йуд — початок усіх літер: жодна літера не існує без попередньої крапки, а крапка — їхній корінь і життєвість. У світі води передують усьому, бо нічого немає без води. У числі це бет, бо алеф не є числом, а коренем числа.

«Глибина кінця» — Біна, бо вона кінець усякої речі, завершення і доведення до готовності. Початок — вода, кінець визрівання — у вогні. Усе повертається до неї, вона майбутній світ. У світі це матеріальний вогонь, що доводить речі до готовності і водночас є причиною їхнього руйнування; в ньому речі повертаються до кореня. У числі гімел — кінець числа, бо його квадрат дев’ять, межа одиничного числа.

«Глибина добра» — Кетер, Аріх Анпін, місце найбільшої поблажливості в усіх сімох тікунін; у тринадцяти тікунін — милосердя без межі, без суду.

«Глибина зла» — Малхут. Угорі немає зла, не дай Боже, як сказано: «Я, Ашем, не змінився», але її ноги сходять униз, і вона голова лисам у світі розділення. У числі десятка — початок десятків, що вже відділяються, хоча входить до одиниць.

«Глибина висоти» — Нецах. «Глибина низу» — Год. «Глибина сходу» — Тіферет, як наречений виходить зі свого покою зі сходу. «Глибина заходу» — Єсод, бо в ньому змішуються всі сфіроти; тому Шехіна[Гл.57] на заході. «Глибина півночі» — Ґвура: «з півночі відкриється зло»; там Ґеґіном, оселя шкідників, і звідти приходить добро у світ, бо світло Хеседу там приховане; там золото, як сказано: «з півночі золото…». «Глибина півдня» — Хесед, як сказано про Аврама: «і рушив на південь». Це шість відомих кінців.

«Єдиний Господар, Бог, вірний Цар, володарює над усіма». Хоч згадано десять глибин, між ними немає розділення. Єдиний Господар — Нескінченний — володарює над усіма й об’єднує їх. Усі назви стосуються не Його сутності, не дай Боже, а Його мір. П’ять назв: «Господар» — Малхут, коли Нескінченний єднає її у чоловічому знакові; «Єдиний» — Зеір Анпін, єдність усіх сфірот; «Ель» — Біна, Ель Ельйон; «Цар» — Хохма, вищий Цар; «Вірний» — Кетер, прихований Амон, майстер імені 42. Починає знизу вгору, бо сказано «володарює над усіма», а влада — від міри Малхут.

«Зі Своєї святої оселі до віків віків». «Оселя» — Кетер, де приховане світло Нескінченного; далі все через вдягання. «Свята» — Хохма, бо вся святість у Хохмі. «До віків віків» — Біна, шість кінців і Малхут за порядком. Простий сенс: глибини — це те, що людина не здатна осягнути. Початок і кінець — до створення світу і після нього; добро і зло — як вони пов’язані з Творцем до межі; висота й низ тощо — поза світом у шести кінцях. Про це сказали мудреці в другій главі Хагіґи: кожному, хто дивиться на чотири речі, краще було б не народитися: що вгорі, що внизу, що перед, що після. «Кожен, хто не дбає про честь свого Творця» — це глибина добра і зла.


Мішна 6

«Десять сфірот без що; їхнє споглядання як вигляд блискавки». Уся ця мішна пояснює попередню. «Їхнє споглядання» пояснює, чому вони названі глибинами: людина може дивитися, щоб осягнути їх, лише як на блискавку — на мить, а потім мусить відступити, як нижче сказано: «стримай уста…». Слово «споглядання» вказує на бачення здалеку; тому пророки називаються «сторожами», бо бачать Ашем здалеку: «здалеку явився мені Ашем». Сфіроти всі в Хохмі.

«А їхній кінець не має межі». Не думай, що їх неможливо осягнути лише тому, що вони далекі від нас; їхній кінець справді не має межі, бо вони єднаються в усіх світах до безкінечності, і немає місця, порожнього від Імені Ашем. Вище сказано «не мають кінця» щодо висоти до Нескінченного, а тут «їхній кінець» — щодо низу до безмежної завершеності.

«Його слово в них бігає і повертається». Це повертається до сказаного «Єдиний Господар». Його слово — Малхут Адам Кадмон — у сфіротах, у стані «бігу й повернення»; осягнути його неможливо. Про це в Зогарі сказано «торкається і не торкається». У світі Єцири чотири хая — чотири літери Імені Ашем, а Метатрон над ними зі сторони Кетеру. Зі сторони Аріх Анпіна він називається Нуріель, зі сторони Брії — Метатрон, ім’я якого як ім’я його Господа. Тому «хая бігли» — зі сторони Нуріеля, де є осягнення; «і повертались» — зі сторони Метатрона, де осягнення неможливе. «Біг і повернення» разом натякають на 613 заповідей, а з сімома рабинськими — на Кетер, 620 стовпів світла.

«І за Його висловом, як буря, вони женуться». Йдеться про вислів Адам Кадмон, шість кінців Адам Кадмон. Тут немає навіть «бігу й повернення»; вони лише женуться за ним, як Малхут кожного світу женеться за вищим. «Як буря» натякає на Малхут, кінець усіх рівнів, із доданою гей, останньою гей Імені, якою створено світ.

«І перед Його престолом вони вклоняються». «Його престол» — Біна Адам Кадмон, бо кожний престол у Біні. Вони вклоняються, бо зовсім не можуть осягнути, як сказано: «і побачив я, і впав на обличчя». «Перед престолом» — це Хохма Адам Кадмон, лице престолу. У Біні є певне осягнення через питання; у Хохмі осягається лише її існування. Вони вклоняються їй, бо вона їхня причина: Нескінченний, вдягнувшись у Хохму Адам Кадмон, еманував десять сфірот Ацилут; вдягнувшись у Біну Адам Кадмон і Біну Ацилут, створив десять сфірот Брії; через шість кінців — сформував Єциру; через Малхут — зробив Асію. Тому ці світи названі за чотирма літерами Імені.


Мішна 7

«Десять сфірот без що: їхній кінець уклинений у початок, а початок — у кінець». Це повертається до «десять, а не дев’ять…»: якщо рахувати першу властивість Кетеру, не треба окремо рахувати Малхут, бо кінець уклинений у початок; якщо рахувати Малхут, тоді початок уклинений у кінець.

«Як полум’я, пов’язане з вуглиною». У полум’ї видно, як кінець уклинений у початок. Є п’ять вогнів у полум’ї: перший — блакитний колір навколо гнота, проти Малхут; другий — білий колір навколо нього, проти шести кінців; третій — сяйво довкола вогню, яке видно лише при прикритих очах, проти Біни; четвертий — світло, що сяє з полум’я, але неможливо збагнути, як світло приходить із полум’я, хоча саме не перебуває в ньому, проти Хохми; п’ятий — як вони тримаються в колі вогню, чорний колір, про який сказано: «темряву зробив Своїм покровом», проти Аріх Анпіна, що не осягається. Сам основний вогонь — корінь усіх цих кольорів і відповідає прихованому Атіку. У самій вуглині є властивість основного вогню, і через неї блакитний колір тримається в ній; через неї всі кольори з’єднані. Так Малхут підносить усе до Кетеру, і там вона називається «Кетер Малхут».

«Бо Господар єдиний і немає другого». У число може увійти лише те, що має друге: тоді воно називається «один». Але те, що не має другого, не можна називати «одним» у числовому сенсі. Про Адам Кадмон не можна сказати, не дай Боже, «друге». Коли говоримо про Хохму, Біну та інші сфіроти в Адам Кадмон, це лише щодо Його впливу на нижніх, щоб наблизити до слуху. Тому неможливо сказати, що Він входить у число сфірот.

«І перед Одним що ти рахуєш?» Тут сказано, що в Адам Кадмон немає числа. Якщо Кетер — один, а Адам Кадмон передує початку сфірот, як можна говорити там про будь-яке число? Так само неможливо рахувати перед одиницею.


Мішна 8

«Десять сфірот без що: стримай уста від мовлення і серце від роздуму». Вислів має п’ять частин: воля, думка, внутрішнє мовлення-роздум, голос і мовлення. Воля — початок бажання говорити; думка — обдумування, що сказати, без оформлення слів; роздум — оформлення слів у серці; голос — у горлі до спуску в уста; мовлення — відсікання літер. Воля в душі, думка в мозку, роздум у серці, голос і мовлення — в горлі та устах. Вони відповідають п’яти парцуфім. Людина не здатна осягнути волю душі; думку осягає як потребу думати, але не її сутність; роздум, хоч сам по собі не осягається, пізнається через мовлення як образ мовлення. Голос подібний до думки — простий; мовлення подібне до роздуму, тільки виводить у дію.

Оскільки сфіроти — у думці, сказано: «стримай уста» — тобто голос і мовлення, «і серце» — від роздуму. Тому вони названі «бліма». Навіть десять сфірот у чотирьох світах усі називаються бліма, бо в кожному з чотирьох світів є Ацилут, Брія, Єцира, Асія: сфіроти — Ацилут; келім — престол, місце видобування душ; одяг — місце видобування ангелів; палац — сам світ. Усі вони відповідні думці, роздуму, голосу і мовленню.

«А якщо побіжать твої уста говорити і серце роздумувати — повернися до місця». Йдеться про відоме Місце: «ось місце при Мені». Те, що при Мені, там можна осягати, бо воно в таємниці роздуму; але «Моє лице не побачить людина». Кожне має повернутися до свого місця: мовлення — до місця мовлення, роздум — до місця роздуму.

«Бо тому сказано: хая бігли і повертались». Хая — у таємниці чотирьох мохін, де оселя хая, тобто Хохми. «Біг і повернення» — бо думка спалахує миттю й відступає. Над їхніми головами — склепіння, оболонка над мозком; над нею — сапфіровий камінь, Кетер де-Аріх; над престолом — образ людини, нефеш. До цього місця маєш дозвіл; далі — «дивовижне для тебе», вищий розум над верхньою оболонкою, якого неможливо осягнути навіть у його існуванні.

«І на цій речі укладено завіт». Завіт — це коли людина має друга, як свою душу, і не хоче від нього відділятися, але не може бути з ним постійно; тоді дає йому річ, до якої спрямовані його думка й прагнення, і вони пов’язані цією річчю. Навіть коли річ узята від нього, його думка там. «Завіт» означає запевнення, що через цю річ вони не розлучаться. «Укладання» завіту — це ніби відсікання від себе чогось приліпленого і передача другому. Так само веселка — річ від Нього, благословенного, і філософи та коментатори, що пішли за ними, помилилися в цьому, бо це понад розумом. Так само Тора і обрізання — посередники між Творцем і Ізраїлем, бо Його Самого неможливо осягнути. Тому Ізраїлю потрібні були Мішкан і Храм, Ковчег і керувими, і Ковчег названий Ковчегом Завіту: усе це через те, що осягнення можливе лише через посередники.


Мішна 9

«Одна — дух Елогім живого». Тепер пояснюється порядок десяти сфірот. Перша сфіра подібна до людини, що видуває скляну посудину: спершу в ній внутрішній подих; коли він виходить, він поділяється на дух, воду — вологість у подиху, і вогонь — тепло; потім поширюється до шести кінців посудини. Так і вгорі, благословенний Він: корінь духу в Ньому — стан «торкається і не торкається» у дусі, воді й вогні, що з нього далі поділяються. Про це сказано: «і дух Елогім ширяв над поверхнею вод» — як те, що торкається і не торкається, дух над водами, що над склепінням. У світі це так; у році — сфера розуму; у душі — розум між черепом і верхньою оболонкою; у тілі — череп, що завершується устами, у таємниці «початок уклинений у кінець», бо «Малхут — уста». У сфіротах це Атік Кадіша, Малхут Адам Кадмон, у таємниці Нескінченного; він життєвість усіх світів. У ньому немає натяку ні в йуд, ні в кінчику йуд. Усі сфіроти — Його вияви і називаються Його Ім’ям; це те, що передує волі.

«Благословенний і благословлюваний». «Благословенний» — Сам по Собі, зверху вниз; «благословлюваний» — через праведників, знизу вгору.

«Ім’я Живого світів». Це всі сфіроти, емановані з Нього; Він — напоєння всієї Ацилут. У таємниці всіх світів це первісне повітря, посередник між першим Еманатором і всіма світами; про це первісне повітря неможливо сказати навіть «людина» як притчу для вуха, і немає для нього імені чи назви. Про нього сказано: «і духом уст Його — все їхнє воїнство». Дух, що виходить із людини, включає голос, дух і мовлення. Вони корені Хохми, Біни, Зеір Анпіна і Нукви. Перший дух — корінь Хохми, якою все створено; голос — корінь Біни, великий голос; дух — корінь Зеір Анпіна; мовлення — корінь Малхут. Тому сказано: «голос, дух і мовлення»; у рукописних лектурах читається «дух, голос і мовлення». Вони включають усі десять сфірот: дух — три перші, голос і мовлення — Зеір Анпін і Нуква.

«І це дух святості». Бо він посередник між Творцем і створеними; це приховане світло, яким можна бачити від краю світу до краю, і яке Він приховав для праведників. Через Руах га-Кодеш можна осягнути до кінців світу. У світі це так; у році — сфера розуму, яку називають активним інтелектом; у людині — розум, Божа іскра, що перебуває в людині, дух пророків: «і дух підняв мене». Це Елогім, що згадується при пророках, і він єднається з Ізраїлем, тому названий Богом Ізраїлю і Богом Авраама.

Другий спосіб. «Одна — дух Елогім живого; друга — дух із духу; третя — вода з духу». Усі десять сфірот, про які йдеться, тут у Зеір Анпіні. Вся Сефер Єцира говорить про таємницю поцілунків, голосу й мовлення, що виходять із горла з нутра Біни. Спочатку в горлі стає дух у тиші; коли доходить до піднебіння, ділиться на три кольори: дух, вода і вогонь; коли доходить до язика, стає вав. Це десять сфірот: спершу в горлі Кетер від Іми-Біни; далі в піднебінні ХаБаД, три кольори АМШ; далі шість кінців у язику. Усе виходить із Боцинá де-кардинута. З боку літер усюди спершу вогонь, потім повітря, потім вода; але тут, з боку оголосів, вода виходить перед вогнем, бо оголоси зі сторони Хеседу.


Мішна 10

«Друга — дух із духу». Це дух над поверхнею вод, над яким ширяє дух Елогім; це дух, що відділяється від духу в устах. У році це денна сфера; у людині — нефеш між двома оболонками, Крома де-Авіра; у сфіротах — Аріх Анпін; у світах АБЄА[Гл.56] — Адам Кадмон; у Імені — кінчик йуд; у тілі — череп.

«Вирізав і висік у ній». Вирізання — накреслення літер на таблиці, коли забирається їхня внутрішність; висікання — відділення літер від таблиці, як каміння від гори.

«Двадцять дві літери основи». Це відомі двадцять дві літери; вони названі основою, як пояснено. Ще тому, що поділяються у сфіротах і всі включаються в Єсод, що називається «усе».

«Три матері, сім подвійних і дванадцять простих». Це двадцять дві літери, які будуть детально пояснені нижче. Тут починається власне розкриття сфірот, хоча їхній корінь раніше — у дусі Елогім. Перша сфіра — корінь і місце піднесення Малхут; тут включаються десять сфірот, десять відомих крапок, тобто тридцять дві. Вони поділяються у десяти сфіротах на три в кожній — три келім, і на дві завіси: одна між трьома першими і сімома нижніми, завіса між святим і Святим Святих, оболонка під мозком; друга перед початком Нукви — перегородка печінки.

«І один дух із них». Цей дух — одна з літер; не думай, що він не входить до числа, а лише в ньому вирізаються літери. Він сам із них — літера алеф, повітря, як у другому розділі. Тому алеф на початку літер включає всі сфіроти. Літери після алеф разом із подвійними — двадцять шість, а форма алеф — йуд-вав-йуд, гематрія двадцять шість. Це три одиниці у таємниці трьох літер АМШ. Так само наповнення алеф показує, що всі літери включені в алеф: алеф — початок горлових літер, ламед — середина мовних, пе — кінець губних. Два духи — дух Елогім, Атік, і цей дух, Аріх Анпін — разом одне в імені Кетер; у їхній загальності Малхут. У людині це череп і уста. Усе в таємниці «ніщо», як дух, що не схоплюється. Про них сказано: «не досліджуй дивовижного і прихованого».


Мішна 11

«Третя — вода з духу». Це води над склепінням, у яких усі сфери й зорі, під духом. У світі — так; у році — сфера знаків зодіаку, що дають життєвість цьому світові; у людині — мохін, місце хая; у світах — Його свята Ацилут; у сфіротах — Хохма.

«Вирізав і висік у них двадцять дві літери». Тут починається відкриття; тому вона називається «початок». У ній починають розкриватися тридцять два шляхи, і тому вона називається «є»: кожен шлях включає десять, але один шлях «не знала хижа птиця», а ті, що знаходяться в розумі, дають число «є».

«Із тоху, боху, мулу і глини». Тепер пояснюється створення землі, бо вона створена з води. У воді є чотири речі: тоху і боху — напроти Хохми й Біни; мул і глина — у безодні, напроти шести кінців і Малхут. З мулу створені птахи небес, із глини — земні тварини. Початкові літери цих чотирьох речей дають число 611, гематрію «Тора»: вони з двадцяти двох літер води. Тора починається бет і завершується ламед, напроти тридцяти двох шляхів.

«Вирізав їх як грядку». Це вирізання літер, як посів різних насінин у грядці: кожна окремо, але всі закріплені в одній грядці.

«Висік їх як стіну». Це висікання літер; «як стіну» — 231 ворота лицем і зворотом, встановлені в колі як стіна.

«Обвів їх як перекриття». Потім зробив із них ніби квадрат: двадцять два «доми», і в кожному двадцять один ворота; охопив лице і зворот разом. Усе це — таємниця жіночих вод.

«Вилив на них сніг». Це чоловічі води, що застигли, на відміну від жіночих вод; вони з Хохми, з мозку.

«І стала земля». Це те, що нижче сказано: земля створена з води; Аба заснував дочку.

«Як сказано: бо снігу Він каже: будь землею». Так само при сходженні дощу: жіночі води піднімаються із землі в хмарах, а потім у хмари спускаються верхні води над склепінням, чоловічі. Ними благословляються нижні води і сходять благословенням. Верхні води — крапля чоловічого мозку, бо вони в Хохмі; нижні води — крапля жіночого мозку, бо води на землі — Хохма землі.


Мішна 12

«Четверта — вогонь із води». Це сфера вогню під склепінням, у таємниці Біни. Тому Хесед називається водою, бо від Хохми, а Ґвура — вогнем, бо від Біни. Склепіння між ними — Даат, що вирішує. У ньому сонце, місяць, зорі й знаки, життєвість усього світу. Це як Даат, яким кімнати наповнюються всяким добром. Він із вогню і води в місці їхнього зустрічання, звідки змішується склепіння. Так само між кожними двома основами, у місці їхнього зіткнення, потрібен посередник. Основне в ньому — вогонь; цей вогонь сягає вгору і з’єднується з водою, тому Біна перед Даат у таємниці ХаБаД. В Аріх Анпіні вода — Моха Стімаа, що завершується в піднебінні; вогонь — у горлі, що завершується в серці; про це Зогар каже: «Біна — серце». Язик — Даат, що вирішує між ними. Тому дощі сходять у Ґвурі, бо в Моха Стімаа прихована Ґвура Атіка.

У році це сфера Шабтая, Сатурна, який не прагне жити в поселенні цього світу, а тяжіє до майбутнього світу; це частка відлюдників і тих, хто живе в пустелях. У світах це світ Брія, престол суду і майбутній світ. Тому сказано: з Біни пробуджуються суди, хоча сама вона — місце милосердя, як основний вогонь, з якого походять усі вогні, що палять, але сам він не палить. Тому вона — Ім’я Ашем з оголосом Елогім.

«І висік у ній Престол Слави». Мати гніздиться в престолі; вона називається престолом, бо «га-кісе» за числом — Елогім. Вона престол для Слави, тобто Хохми, у якій тридцять два шляхи, гематрія «слава»; так само Брія — престол для Ацилут, що також називається Славою.

«Серафими». Вони від Біни, тому названі серафимами і перебувають у Брії.

«Офанім, святі хая і служебні ангели». Хоч вони в Єцирі й Асії, тобто у шести кінцях і Малхут, їхнє створення з Біни, бо Іма гніздиться в престолі. Серафими — від Біни в Біні; хая — від Тіферет у Біні; офанім — від Малхут у Біні. Так само в основному вогні. Тому сказано: «Ашем зійшов на нього у вогні»; і всяке розкриття Шехіни й керування волею — через вогонь. На жертовнику все у вогні. Чотири святі хая відповідають чотирьом вітрам повітря світу, які приймають молитву Ізраїлю.

«І з трьох їх заснував Свою оселю». Три перші називаються Його оселею, бо над ними прихована Його слава, і Шехіна ніколи не сходила нижче в самій сутності.

«Як сказано: робить Він вітри Своїми посланцями, Своїми служителями — палаючий вогонь». Кінець вірша — «Той, хто кладе на водах Свої горниці» — мається на увазі як «і так далі». Вода і вогонь — таємниця йуд-гей Імені і в наповненнях — АБ[Гл.33] і САГ.


Мішна 13

«Вибрав три літери». Це йуд-гей-вав із дванадцяти простих.

«У таємниці трьох матерів АМШ». Три АМШ — таємниця ХаБаД; Кетер і Даат — зовнішня і внутрішня властивості одне одного. Це йуд-гей-вав Імені, і всі вони включені в Даат. Даат потім поширюється у шість кінців. Тому сказано: «закріпив їх у Своєму великому Імені і запечатав ними шість кінців».

«П’ята — запечатав…». Це шість відомих кінців, запечатаних йуд-гей-вав; три літери будують шість домів. Починається з висоти, бо там порядок йуд-гей-вав. Два доми, що починаються з йуд, — у Хесед і Нецах, праворуч, бо йуд — Хохма. Год і Ґвура починаються з гей, тобто Біни. Тіферет і Єсод починаються з вав, тобто Даат. У двох домах кожної літери порядок такий: схід перед заходом, висота й низ перед північчю та півднем. Висота й низ — Нецах і Год, які підносяться до Кетеру.

В людині це руки — південь і північ, ноги — висота й низ, тіло — схід, завіт — захід; це дух людини. У світі — шість кінців, у яких повітря. У році — решта шість планет, крім Сатурна. У світах — Єцира, Метатрон, шість порядків Мішни. Усі вісімнадцять літер у шести іменах включені в Єсод; тому він називається «живий світів», таємниця вісімнадцяти благословень і «благословення на голову праведника». Малхут Нукви Зеір Анпіна тут не рахується окремо, а включена в першу сфіру; також корона Єсоду не рахується, бо включена в Єсод і Кетер, тому називається короною.

Другий спосіб. «Запечатав ними шість кінців». Ці десять сфірот включають двадцять дві літери душі: у шести іменах вісімнадцять літер, разом із чотирма — двадцять дві. Вав є самими шістьма кінцями; це шість вав у таємниці імені 42. Йуд-гей — Хохма й Біна, мохін, дванадцять простих Даат; вави подвійні через Хесед і Ґвуру. Сьома подвійна не подвійна сама по собі, а поєднує; це алеф усередині вав. Шість алефів — це вав-йуд-вав в останній гей, загальність усього.


Мішна 14

«Ось десять сфірот…». Усе це — у Зеір Анпіні. Нуква Зеір Анпіна також включає всі сфіроти, десять сфірот; вона починається від другої третини Тіферет Зеір Анпіна. Так само в людині: дружина включена в ньому і має десять сфірот. В Імені вона — остання гей; у світах — Асія; у році — сфера Місяця. Нога, Венера, включає Нецах і Год, дві половини тіла, тому іноді вона ранкова зоря, іноді вечірня. Меркурій, Єсод, також вирішує і буває то вранці, то ввечері.

У світі це земля. Її десять сфірот: дух і дух із духу — дві нижні частини повітря, бо її початок у другій третині Тіферет. Тому повітря поділене на три повітря. Там Вілон — завіса, що служить їй як її початок. Води на землі — її Хохма. У землі сім земель; верхня — Тевель, де Ґан Еден, місце праведників, у таємниці Біни, майбутнього світу; під нею вогонь, джерело Ґеґіному, звідки пробуджуються суди; під нею шість земель напроти шести кінців, а «її ноги сходять…» — чотири кліпот: безодня з мулом і глиною, тоху, боху і темрява, як рівні знизу вгору. Це в Малхут Асії. Але у десяти сфіротах Асії Вілон і все під ним — Малхут, що не має нічого від себе; склепіння з усіма сферами — Єсод Асії, бо склепіння — таємниця Єсоду і Даат Малхут: кожний вищий Єсод є Даат нижчого. Шхаким — Нецах і Год, які розтирають ман для праведників. Звул — Тіферет. Земля в цілості, від духу Елогім до кінця всіх рівнів, — Нуква Асії; її початок — світло, що доходить до Звул, як сказано: «сонце й місяць зупинились у Звул». Махон — Ґвура, де скарбниці снігу тощо. Маон — Хесед. Аравот — Біна, де десять речей, відповідні десяти сфіротам; там офанім, серафими, святі хая, служебні ангели й Престол Слави. «Цар, Бог, живий і вічний» — Хохма. Темрява, хмара і морок, що оточують, — Кетер у таємниці трьох голів.


РОЗДІЛ 2

У цьому розділі пояснюються двадцять дві літери та їхні подробиці.

Мішна 1

«Три матері АМШ». Це три: вода, дух і вогонь. Вони є трьома згаданими книгами, що вдягаються в руки і язик. Тому сказано: «їхня основа — чаша заслуги», тобто права рука, «і чаша провини», тобто ліва рука, «і язик закону, що вирішує між ними». Це подібно до терезів: дві чаші висять, а язичок між ними; тому вони називаються «чашами».

«Язик закону вирішує між ними». «Закон» означає міру рівну, не більше й не менше, як у висловах «і їли свою встановлену частку» та «годуй мене хлібом моєї міри». Це основа, з якої усе поширюється в усі світи, у таємниці трьох ліній: Хесед, Дін, Рахамім. Подробиці АМШ у всіх речах будуть пояснені нижче у третьому розділі.

«Мем мовчить». Вона з губи, без руху язика і голосу; мовлення нею тихе, особливо без голосу. Так само міра Хесед терпить усе і мовчить; так само води на своєму місці спокійні.

«Шин шипить». Вона з язика між зубами і шипить більше за всі літери; так само голос, так само міра суду кричить, і так само вогонь не спочиває навіть мить і спалює всяку річ.

«Алеф — повітря-дух». Вона постає відкриттям горла, лише духом, без язика; вона відповідає духові, а також мірі милосердя.


Мішна 2

«Двадцять дві… вирізав, висік…». Як сказано у першому розділі: вирізав їх як грядку, висік як стіну.

«Поєднав». Тобто поєднав дві літери разом, як алеф із бет, і так усі.

«Зважив». Це в чаші заслуги; 231 ворота лиця.

«Замінив». Це чаша провини; 231 ворота звороту. Потім включив їх у язик і створив ними весь світ, як сказано: «словом Ашем небеса створені…».

«І створив ними все створене». Усе створюється ними, як сказано: світ створено через Берешит, тобто Тору; і «усе Ти мудрістю створив», у якій двадцять дві літери.

«І все, що в майбутньому буде створене». Усе вже створене у шість днів, як сказано: «немає нічого нового під сонцем»; лише виходить із потенції в дію.


Мішна 3

«Двадцять дві… вирізав їх голосом…». У друці тут, імовірно, помилка: треба читати «вирізав їх духом, висік їх голосом», відповідно до сказаного вище. Це напроти трьох АМШ.

«Встановив їх». Це те, що в першому розділі названо «встановив їх як грядку».

«У п’яти місцях уст». Це гей Імені. Корінь літер — із духу Елогім, що є гей, бо вона Малхут Адам Кадмон.


Мішна 4

«Двадцять дві… встановив їх у колі як стіну». Оскільки вони повертаються лицем і зворотом, одне навпроти одного: лице алеф напроти звороту алеф, і так усі літери. Лице і зворот з’єднані, а це можна зобразити лише колом. Крім того, вони повертаються циклічно, як сказано далі.

«У 231 воротах». У Зогарі й алфавіті рабі Аківи сказано натяк: алеф-каф, бет-каф, алеф-ламед. Є двадцять дві рядки, і в кожному двадцять один дім; разом 231. Алеф-ламед — середина, алеф-ламед, бет-мем, що їх включає.

«І колесо обертається лицем і зворотом». Як пояснено у наступній мішні: алеф з’єднується з бет як алеф-бет, і це один воріт; алеф з гімел — другий; так з усіма літерами. Потім бет з усіма літерами, і так далі. Загалом це 462 ворота, але вони подвоєні: алеф-бет і бет-алеф — це та сама пара у двох напрямках. Тому половина — 231 лиця, а друга половина — зворот. Усе, що приходить за порядком алфавіту, називається лицем; у зворотному порядку — зворотом. Треба берегти порядок: алеф з усіма після неї — двадцять один поєднання; бет з усіма після неї — двадцять; і так меншає, аж шин має тільки одне, а тав не має поєднання в лиці, бо вона вже зворот усіх літер. У звороті навпаки: тав із шин, потім тав із реш і шин із реш; ряд збільшується аж до алеф. У лиці рух від розділення до з’єднання, у звороті — навпаки. Тому всі квадрати імен називаються «звороти», і всі заклинання йдуть через зменшення; влада заклинань у зворотах, не в лиці, і коли згадують лице, вони відступають.

Не дивуйся, що ті самі літери в одному місці — лице, а в іншому — зворот; тут вони заслуга, там провина. Поєднання алеф у лиці приходить нагорі, а у звороті — в нижньому звороті, і настільки вони можуть перевертатися. Тому сказано: «знак цього: немає в добрі вище, ніж насолода, і немає в злі нижче, ніж ураження». «Нега» і «онег» — ті самі літери, тільки перевернуті.


Мішна 5

«Як Він їх поєднав, зважив і замінив?» Тепер пояснюються 231 ворота.

«Алеф з усіма і всі з алеф». Це верхнє лице і нижній зворот.

«Бет з усіма». Тобто з рештою, бо бет з алеф уже включене в «усі з алеф». І так «усі з бет», і так у всіх літерах. Усе це — поєднання двох літер. Якщо ж поєднувати всі літери разом, число буде надзвичайно велике, як сказано у четвертому розділі: «звідси й далі йди й обчислюй…». Але всі поєднання є гілками 231 воріт, і 231 включає їх. У кожному поєднанні можна змінити тільки дві літери місцями; наприклад, Еліягу і Елійгу відрізняються лише перестановкою гей-вав. Тому в кожних воротах є багато поєднань із двадцяти решти літер; вони включені в ці ворота. Тому сказано: «і повертається циклічно». Вони названі воротами, бо враховуються лише дві початкові літери кожного поєднання, ворота поєднання; але в кожному багато подробиць.

«І виходить, що все створене і всяке мовлення виходить з одного Імені». Кожне слово, якою б мовою воно не було, навіть якщо складається з багатьох літер, виходить з одного Імені. Його значення — до Хеседу, до протилежного, змішане або схилене в той чи інший бік — залежить від перевороту літер до лиця чи звороту, від того, яке це лице чи зворот: верхнє, нижнє чи середнє, від близькості до верхнього чи нижнього, від множини літер і їхніх переворотів. Так розуміється таємниця імен і їхніх поєднань. Так само кожне створіння створене з усіх двадцяти двох літер; якщо бракує однієї, воно має ваду. Усе схиляється до Хеседу або навпаки, відповідно до поєднання літер. Про це сказали: Бецалель умів поєднувати літери, якими створені небеса й земля.

Відомо, що всі створені Іменем Ашем: тридцять два шляхи — це десять сфірот у таємниці Імені і двадцять дві літери. Десять сфірот, тобто Ім’я, — внутрішність літер, у таємниці оголосів, що є життям літер. В Імені є чотири наповнення: АБ у йуд, САГ у гей, МА у вав, БЕН в останній гей. Лице пов’язане з йуд-гей, з наповненнями АБ і САГ; зворот — із МА і БЕН, з вав-гей. Усе обертається двадцять один раз по двадцять один — Егеє раз Егеє; це двадцять один раз згадування в тфілін, гематрія «емет». Тому печать Його — істина. Отже, всі 231 ворота обертаються, і все створене й мовлене виходить з одного Імені.


Мішна 6

«Створив дійсне з тоху…». Відомо, що тоху, боху і темрява відповідають Кетер-Хохма-Біна у зворотному порядку. Тоху — зелена лінія, Біна, що оточує весь світ, з якої темрява виходить у світ. Боху — Хохма, камені, занурені в безодню, з яких виходять води. Темрява — Кетер, про який сказано: «темряву зробив Своїм покровом». У них три матері АМШ, бо земля включена з усіх. Тут пояснюється її формування з усіх цих рівнів.

«Створив дійсне з тоху» — формування від Біни, як сказано: «поставив небеса розумінням». «І зробив те, чого немає, тим, що є» — Малхут є «ніщо» у таємниці «уклинення», і дія робить її «наявною» зі сторони боху, тобто Хохми, яка називається «є».

Після формування і дії землі пояснюється, звідки її стовпи: «і висік великі стовпи з повітря, яке не схоплюється». Це Кетер, Крома де-Авіра, де 620 стовпів. У ґемарі сказано: земля стоїть на стовпах, стовпи — на водах, води — на горах, гори — на вітрі, вітер — у бурі. Тут усе в зворотному порядку, бо йдеться про зворот.

«І це знак: алеф з усіма і всі з алеф» — у звороті, нижній зворот.

«Споглядає і замінює». Його заміна — верхнє лице напроти нижнього звороту, друге лице напроти другого звороту знизу. Тому сказано «споглядає», тобто здалеку. Цим Він зробив усе створене й усе мовлене одним Іменем — квадратом лиця й звороту. Двадцять дві: одинадцять у лиці — напроти десяти пальців рук і завіту язика, тіла, Тіферет, що вирішує посередині; одинадцять у звороті — напроти десяти пальців ніг і завіту оголеного, що вирішує посередині. Тому сказано: «двадцять дві речі в одному тілі» — руки, ноги, тіло і завіт.

Загальне правило поєднань: 231 лиця і звороту. У лиці — алеф з усіма, у звороті — усі з алеф у порядку תשר״ק. Те саме з бет, гімел і всіма літерами. 231 ворота дорівнюють числу Імені Ашем у чотирьох наповненнях АБ, САГ, МА, БЕН. У кожних воротах із 231 поєднуються решта двадцять літер у стількох перестановках, скільки домів будує слово з двадцяти літер. Тут рахуються лише дві перші літери, але всі інші поєднання включені в них. У цих поєднаннях знайдеш усяке мовлення будь-якого слова, будь-якої мови, а також усі створіння, у яких алфавіт перевертається. Подробиці створінь відповідають «домам» двадцяти двох літер.

Двадцять дві літери — келім сфірот. Оголоси — внутрішність сфірот; оголоси до літер як дух до тіла. Це десять оголосів: п’ять великих рухів праворуч і п’ять малих ліворуч, п’ять проти п’яти. Літери з оголосами — тридцять два шляхи Хохми. П’ять великих рухів — п’ять хасадім; п’ять малих — п’ять ґвурот. Тому після них приходять даґеш або шва — зі сторони Ґвури. Є ще п’ять шва: рухома, нерухома і три хатафи; вони також проти п’яти ґвурот, але це непідсолоджені ґвурот. Перші ґвурот підсолоджені; ці — суворий і м’який суд. Тому малі рухи коротші, а шва ще коротше, аж не може існувати без іншого руху.


РОЗДІЛ 3

Мішна 1

«Три матері АМШ, їхня основа…». У кожному місці, де є три лінії — Хесед, Дін, Рахамім, — їхній корінь у цих трьох літерах. Вони названі матерями, бо є головним джерелом породжень небес і землі.

«Заслуга» — як пояснено вище.

«Язик» — це те, що змішує і перемішує; він з’єднує обидві чаші.


Мішна 2

«Три матері АМШ — велика таємниця, дивовижна й прихована, запечатана шістьма кільцями». Три матері мають корінь у першій сфірі, тобто в дусі Елогім живого. Там вони включені в великому прихованні; потім у трьох перших сфіротах вони поділяються на Кетер-Хохма-Біна, а далі поділяються у шість кінців, у кожному з яких три АМШ відповідно до шести домів-перестановок. Єсод включає їх усіх: вісімнадцять літер, тому він називається «живий світів». Усі ці властивості ще приховані настільки, що в них є лише вирізання.

«Таємниця» — перша сфіра, дух Елогім. «Велика, дивовижна і прихована» — три перші сфіри цього духу: велика — Біна, як «великий голос», «великий шофар»; дивовижна — Хохма; прихована — Кетер, прихований у сфіротах. «Запечатана шістьма кільцями» — її шість кінців, у яких обертаються три літери йуд-гей-вав.

«І з них вийшли повітря, вода і вогонь». Це Кетер-Хохма-Біна десяти сфірот.

«І з них народилися батьки». Це Хесед-Ґвура-Тіферет, що називаються батьками.

«А від батьків — породження». Це Нецах-Год-Єсод, що називаються синами.

В людині «велика таємниця… до шести кілець» — у Кетер де-Аріх, де оселя розуму і все включено. «Вийшли з них повітря, вода і вогонь» — череп, мозок і серце: череп — повітря, мозок — вода, серце — вогонь. Це три перші сфіри. «З них вийшли батьки» — руки й тіло, помічники тіла; «від батьків — породження» — ноги і завіт, подібні до них, бо тіло й завіт рахуються як одне.

У світі все починається з духу Елогім, потім приходять АМШ, потім народжуються батьки — небеса, земля і повітря, як нижче; вони створені у перші три дні, а з них виходять породження в останні три дні, відповідно до Хесед-Ґвура-Тіферет і Нецах-Год-Єсод. Так само в році.

Ще: з АМШ народилися батьки — сім подвійних, бо АМШ запечатані шістьма кільцями, шістьма кінцями, а Святий Храм посередині включає їх — це сім подвійних. Від батьків, тобто семи подвійних, вийшли породження — дванадцять простих. Головне в семи подвійних — шість, як вище, а вони стають дванадцятьма простими; сьома подвійна є тринадцятою для дванадцяти простих, яка їх включає, як буде сказано нижче.

Другий спосіб. «З них народилися батьки…». Як сказано: три матері АМШ запечатав шістьма кільцями, і з них вийшли три батьки — повітря, вода і вогонь, а з батьків — породження. Так само у світі, році й душі: АМШ — батьки, а породження у світі — небеса, земля і повітря; в людині — голова, живіт, тулуб; у році — жар, холод, насичення. У висловах «увінчав літеру…» літера, що царює, — батько: у семи подвійних це сім дарів, у дванадцяти простих — дванадцять чуттів; вони приховані, а органи — сім воріт і дванадцять керівників — породження.


Мішна 3

«Три матері АМШ: вирізав їх…». Це у двадцяти двох літерах; тут шість перестановок, як нижче.

«Три матері АМШ у світі…». Уся книга поділена на три: світ, рік, душа. Це також світи Брія, Єцира, Асія. «Світ» — Брія, бо сказано «ал те-крі аламот ела оламот», палаци Брії. «Рік» — Єцира, бо рік визначається сонцем, а сонце в Єцирі, де гніздиться Зеір Анпін. «Душа» — Асія, бо нефеш — Малхут, що там гніздиться. Попередня мішна говорила про Ацилут: «таємниця» — Атік, «велика, дивовижна, прихована» — Кетер-Хохма-Біна, «запечатана шістьма кільцями» — шість кінців. Із них вийшли АМШ у Брії; з них — батьки в Єцирі, бо Брія називається матір’ю, Іма там гніздиться, а Єцира — батько, бо там гніздиться Зеір Анпін; від них — породження в Асії.

АМШ — це три імена Егеє, Ашем, Адонай, що включають усі десять сфірот усіх світів.

«Чоловік і жінка». Це стосується душі: і чоловік, і жінка будуються в таємниці АМШ, але різняться порядком літер, як нижче. У світі й році також є чоловіче й жіноче. Усе, що створив Святий, благословенний Він, створене чоловічим і жіночим; навіть у деревах, у знаках зодіаку, у дванадцяти перестановках Імені, у році, у днях і ночах, у годинах, у планетах — усюди є чоловіче й жіноче, хоч у світі та році це приховане, а в душі явне. Так само три частини літер мають чоловіче й жіноче: АМШ за порядком перестановок. У семи подвійних це м’яке й тверде, сильне й слабке; у них також мовлення й заміна. У дванадцяти простих це ще відкрите, бо головно їх шість, які поділяються на дванадцять чоловічих і жіночих, а тринадцята сила їх включає.

Три матері АМШ у сфіротах — Даат, Тіферет і Малхут, що вийшли з Кетер-Хохма-Біна. Даат — від вогню, Тіферет — від повітря, Малхут — від води. Тому іноді Зеір Анпін називається небом, іноді повітрям: перше з боку Даат, друге з боку Тіферет; одне зовнішнє, одне внутрішнє, Моше і Яків. АМШ основні — Кетер, Хохма, Біна: Кетер — дух, Хохма — вода, Біна — вогонь. Двадцять дві літери у зовнішності, а десять сфірот — у внутрішності.


Мішна 4

«Три матері АМШ у світі: повітря, вода, вогонь». Це пояснення самих початкових літер: алеф — повітря, мем — вода, шин — вогонь.

«Небеса… земля…». У Піркей де-рабі Еліезер сказано: небеса створені зі світла Його одежі, як сказано: «Ти вдягаєшся у світло…»; земля створена зі снігу під Престолом Слави. Світло — у Біні, «світила вогню», п’ять разів «ор» у діянні Початку, перша гей Імені. Сніг — вода в Хохмі. Отже, небеса створені з вогню, а земля — з води.

Чому питає про небеса й землю? Бо ці небеса і земля — приватні, створені у другий і третій дні. У кожному місці, де сказано «бара», це творення з нічого, а де сказано «єгі», це з наявного. У другий день сказано: «нехай буде склепіння» — це небеса, згадані тут, посередник між вогнем і водою, Даат. Про землю не сказано «бара». Тут «небеса» — Даат, «земля» — Малхут, «повітря» — Зеір Анпін. Вони створені з трьох перших: Кетер-Хохма-Біна, АМШ. Кожен із них включає три: небеса включають Кетер-Хохма-Біна, бо Даат їх включає; повітря — Хесед-Ґвура-Тіферет; земля — Нецах-Год-Єсод, які Малхут включає як свою будову й опору. Отже, усі десять сфірот включені в три літери АМШ, і так само всі двадцять дві літери.


Мішна 5

«Три матері АМШ у році: жар, холод і насичення». Місяці починаються з Нісана, і так само знаки нижче. «Насичення» — між літніми і дощовими днями: не холод і не жар. Тут кожне також включає три: у холоді й жарі шість часів — «сівба й жнива, холод і жар, літо і зима», а насичення вирішує між ними і включає обидва.

«Жар створений із вогню» — від сонця, яке є вогнем: «і спалить їх день прийдешній». «Холод створений із води» — дні дощів; кожне йде до свого кореня: одне гаряче й сухе, друге холодне й вологе. Це давні АМШ: жар від небес, холод від землі, і дощ від землі — «пара підіймалася із землі». Тому в літні дні кажуть «Той, хто зводить росу», бо роса з небес, а в дощові дні — «Той, хто зводить дощ», бо дощ із землі, з безодні, що лежить унизу.

«А насичення з духу, що вирішує між ними». Воно включає обидва; тому кажуть «Той, хто повертає вітер» і влітку, і взимку.


Мішна 6

«Три матері АМШ у душі». Кожна частина включає три. Голова включає Кетер-Хохма-Біна, живіт — Нецах-Год-Єсод і Малхут, тулуб — Хесед-Ґвура-Тіферет. У кожній є АМШ: мозок у голові — вода; над мозком Крома де-Авіра, подібна до престолу, — повітря; над престолом — образ людини, як вигляд хашмаль, вогонь, бо нешама називається вогнем від Біни. Тому голова — з вогню. У тулубі серце — палаючий вогонь, легені — вода, а дух, що дме в крилах легень, — повітря; проте тулуб названий за духом, бо там оселя руах. Живіт також включає три, але названий за водою, бо там оселя нефеш, яка від землі, як сказано: «нехай земля виведе живу душу» — душу Адама.

Це три парцуфи: Біна, Тіферет і Малхут, що включають усе; так само три світи. Вони включені в Кетер-Хохма-Біна: Кетер називається черепом, Хохма — у серці, як сказано «у серці розумного спочиває мудрість», Біна — живіт, як «з утроби кого…». Інша лектура: три матері в душі — це нефеш-руах-нешама, Брія-Єцира-Асія. Голова — нешама, живіт — нефеш у печінці, тулуб — руах у серці, що вирішує між ними. У світі нефеш — у землі, руах — у повітрі, нешама — у склепінні. Голова з вогню, бо там нешама, що спалює; якби не холодні випари, що підіймаються з живота, вона спалила б людину. Живіт — холод, тулуб — природне тепло, що вирішує.


Мішна 7

«Увінчав літеру…». Це означає: у кожній з трьох перестановок та літера, що стоїть першою, царює; це й названо «зв’язав їй вінець». Так само в усіх. Загальне правило: у жіночому — суди; воно гарячіше за чоловіче, як відомо. Тому в жіночих перестановках вогонь приходить над водою і повітрям.


Мішна 8

[У наданому єврейському тексті до цієї мішни окремого коментаря немає.]


Мішна 9

[У наданому єврейському тексті до цієї мішни окремого коментаря немає.]


РОЗДІЛ 4

Мішна 1

«Сім подвійних…». Тобто літери з даґешем і без даґеша, на відміну від інших літер, у яких ця подвійність не помітна. Вони відповідають семи нижнім сфіротам; АМШ — у трьох перших, які є милосердям, а сім нижніх — у Хесед і Ґвурі. Алеф — у Кетері, початок літер, а тав — у Малхут, їхній кінець.

«Образ м’якого і твердого…». М’яке — без даґеша, тверде — з даґешем.

«Сильного і слабкого». Обидва з даґешем, але один — сильний даґеш, інший — легкий. Це стосується саме цих семи літер, на відміну від інших. У сфіротах це чотири ступені: Хесед, суворий Дін, Рахамім і м’який Дін; чотири літери Імені.


Мішна 2

«Сім… їхня основа…». Порядок відповідає семи нижнім. Мудрість у Хеседі, як сказано: Хохма перебуває в Хеседі, спускається праворуч. Багатство — у Ґвурі, як сказано: «з півночі золото приходить»; це зі сторони Біни. Насіння — у Тіферет: «насіння істини, насіння Якова». Життя — у Нецаху: «приємності у Твоїй правиці навіки»; Нецах пов’язаний із правицею, і «мудрість оживляє свого володаря». Влада — у Годі, який ліворуч, де багатство: «в її лівиці — багатство і слава»; слава — влада, як сказано: «багатий панує над бідними», і «поклав на нього славу царства». Мир — у Єсоді, як відомо; це останнє благословення молитви. Благодать — у Малхут, як сказано: «Естер здобувала благодать…».


Мішна 3

«Сім… у мовленні й заміні». Тобто м’яке і даґеш, який є протилежністю м’якого. Так само у сфіротах: «це навпроти того». У кожній речі є середина — не мудрий і не дурний, не повністю тут і не повністю там. Усе залежить від поєднань і переворотів. Кожне поєднання, що йде прямо, є добром; у звороті — заміною. За тим, наскільки поєднання схилене, воно схиляється до добра або до заміни: м’яке і тверде, сильне і слабке, повністю в добрі, повністю у заміні або з нахилом у той чи інший бік. Нахил до добра також називається добром, і навпаки. Це двадцять вісім часів у Когелет: чотирнадцять на добро і чотирнадцять протилежні. Вони відповідають двадцяти восьми стоянкам Місяця: половина в наповненні, половина в убуванні. Місяць — «бат шева», включена з семи нижніх, а кожна має чотири літери Імені.


Мішна 4

«Вгору і вниз…». Як у кожного тіла є шість площин і внутрішня точка, що все несе і з якої все виходить, так у сфіротах шість кінців — це шість сфірот, а Шехіна — Святий Храм посередині. Її місце між Тіферет і Єсод, між Хесед-Ґвура-Тіферет і Нецах-Год-Єсод. Вона називається «храм», бо «гехаль» за гематрією дорівнює Адонай; «святий» — бо її основа в Хохмі, що називається святістю. Коли вона наповнюється всіма шістьма кінцями, називається «святістю» з доданою вав. Вона включає всіх і є внутрішньою точкою Місяця; вона престол, бо там Шехіна, а над нею образ людини, тобто Зеір Анпін, який включає шість кінців. Тому сказано: «і він несе всіх».

Другий спосіб. Сім подвійних у напрямках — це внутрішній Єсод світу, що включає все. Як сім основ — мудрість, багатство тощо — є батьками, і з них створюються речі у світі, році й душі. Сьома — алеф усередині вав, що несе всіх; шість подвійних — дві вав, а сьома — алеф, що їх тримає.


Мішна 5

«Сім, а не вісім». Не рахуй Біну разом із ними, хоча з неї пробуджуються суди; сама вона — просте милосердя. «Сім, а не шість» — не виводь Малхут із числа, як у першому розділі. «Випробуй ними…» — як у першому розділі, бо Хохма в Хеседі, Біна в Ґвурі. У Хеседі й Ґвурі, Тіферет і Малхут містяться чотири літери Імені, і в них включені всі сім нижніх; Нецах пов’язаний із Хеседом, Год із Ґвурою, а тіло й завіт — одне.


Мішна 6

«Сім… основа». Єсод — це сім літер, але через поєднання вони поділяються на багато літер, як наприкінці розділу. Так само у другому розділі сказано «двадцять дві літери основи».

«Вирізав, висік…». Як сказано у першому і другому розділах. Їхнє поєднання тут відбувається лише в цих семи літерах, не в усіх двадцяти двох. У трьох АМШ було шість поєднань; тут — 5040 поєднань, як наприкінці розділу.

«Сім воріт». Це сім отворів голови, як у мішні 8: два ока, два вуха, дві ніздрі і рот. Вони названі воротами, бо через них із мозку входять і виходять чуття.


Мішна 7

«Сім планет…». Вони перелічені за порядком їхнього стояння у сфері згори вниз; порядок їхнього служіння пояснюється нижче.


Мішна 8

«Увінчав…». Як у третьому розділі.

«І поєднав їх одну з одною». Тобто шість решти літер — 720 поєднань: 360 поєднань лиця і 360 звороту. Це 360 градусів кола, якими рухається кожна планета; і ще 360 у зворотному русі зі заходу на схід. Небеса — це шість кінців із 720 поєднаннями, а земля — Святий Храм, що доповнює до семи.

«Місяць у світі». Місяць відповідає Хеседу, тому він білий, бо біле — у Хеседі. Тут порядок їхнього формування: біле — Місяць; червоне — Марс; зелене — Сонце; чорне — Сатурн; синьо-блакитне — Юпітер; Венера й Меркурій — з боку чистоти. Це сім подвійних, суди і милості, чотири ступені, про які сказано вище в мовленні й заміні.

«Перший день…». Сім днів тижня відповідають семи нижнім за порядком. Субота — внутрішня точка, про яку сказано: «той, хто її осквернить…», бо він робить точку порожньою. Вона несе всіх, бо всі дні благословляються від суботи.

«Праве око…». Очі — йуд Імені, вуха — гей, ніс — вав, рот — гей. Так само чотири чуття. Вони подвійні, крім рота, бо є дві колісниці: Хесед-Ґвура-Тіферет — йуд-гей-вав, а Малхут — гей, що їх доповнює; так само Нецах-Год-Єсод — йуд-гей-вав, і Малхут — гей. Тому тут порядок: праве око, праве вухо, права ніздря — Хесед-Ґвура-Тіферет, йуд-гей-вав; потім ліве око, ліве вухо, ліва ніздря — Нецах-Год-Єсод; рот посередині — гей. Очі й вуха розділені двома місцями, бо між Хеседом і Нецахом стоїть тіло, і між Ґвурою й Годом; між тілом і завітом немає перерви, тому й ніздрі не розділені. Усі ці тікунін у голові, Біні, яка називається сім.


Мішни 9–14

[У наданому єврейському тексті до цих мішнайот окремого коментаря немає.]


Мішна 15

«Сім… світів». Це сім палаців, названі сімома дівами Матрони: Лівнат га-Сапір, Ецем га-Шамаїм, Нога, Захут, Агавá, Рацон, Кодеш га-Кодашім. Вони подвійні: палаци чоловічого й палаци жіночого, «сім і сім труб». Навпроти них є сім палаців сторони нечистоти, сім воріт Ґеґіному, і так само всі небеса й землі сторони нечистоти.

«Сім небес». Вілон, Ракія, Шхаким, Звул, Маон, Махон, Аравот.

«Сім земель». Ерец, Адама, Гей, Нешія, Ція, Арка, Тевель.

«Сім морів». Тіверійське, Содомське, Хілат, Хулта, Сівхі, Іспанії і Велике море. Океан, що оточує весь світ, тут не рахується, бо він їх включає і стоїть як Біна, яка включає сім.

«Сім рік». Йордан, Ярмук, Кірмайон, Пуга, і три з чотирьох головних рік: Пішон, Гіхон, Хідекель. Прат не рахується, бо він включає всі.

«Сім пустель». Пустеля Етам, Шур, Сін, Синай, Паран, Цін, Кедемот, яка також називається Матана. Вони відповідають семи сфіротам.

«Сім днів» — як вище. «Сім тижнів» — рахунок Омера. «Сім років, сім шміт». П’ятдесятий, ювілейний рік, включає всіх; Ювель — Біна. «Сім ювілеїв» — стільки стояв Перший Храм, що був зі сторони Біни, якщо рахувати повні цикли за поясненим у традиції.

«І Святий Храм». Разом із шістьма кінцями, як вище. У всіх рядах сьомий улюблений: серед палаців — Святеє Святих; серед небес — Аравот, де Престол Слави; серед земель — Тевель, яку Він вибрав для Своєї громади; серед морів — Велике море; серед рік — Йордан; серед пустель — Синай, де дана Тора. Так само у днях — сьомий день; у тижнях — на сьомому тижні прийшли до Синая; у роках і шмітах — шміта і йовель. Тому сказано: «тому Він полюбив сьомі під усіма небесами». Тут перелічено дванадцять семірок, бо в семи залежать дванадцять, як у шостому розділі: сім над дванадцятьма, і всі з’єднані.

«Тому полюбив сьомі…». Ханох — сьомий від Адама; Йосеф — сьомий у порядку колін; Моше — сьомий від Авраама; Давид — сьомий; Тішрей — сьомий місяць; сьоме тисячоліття — субота, бо сім тисяч років відповідають семи нижнім.


Мішна 16

«Два камені…». Камені — це літери, а доми — слова. Дві літери можуть будувати два поєднання: лице і зворот. Три літери — шість поєднань: прибери одну літеру, і дві решти мають два поєднання; для трьох літер разом — шість. Чотири літери — двадцять чотири; п’ять — сто двадцять; шість — сімсот двадцять; сім — п’ять тисяч сорок. Загальне правило: щоб знати число перестановок певної кількості літер, перемнож числа від одного до цієї кількості. Для чотирьох: 1×2=2, ×3=6, ×4=24. Якщо поєднуєш лише пари, множ число літер на попереднє число і діли на дві для лиця; тому у двадцяти двох літерах 231 ворота лиця і 231 звороту. Починає з двох каменів, бо зі слова з однієї літери будови немає: один, помножений на нуль, лишається нулем. Мішна рахує до семи, бо тут потрібні поєднання семи літер בג״ד כפר״ת.


РОЗДІЛ 5

Мішна 1

«Дванадцять простих…». Вони не мають даґеша і м’якого звучання, як сказано вище. Хоч три матері теж прості, вони є матерями, з яких виходять усі двадцять дві літери — і подвійні, і прості.

У додатковій нотатці: дванадцять простих у таємниці трьох Імен Ашем у вислові «Ашем царював, Ашем царює, Ашем царюватиме». Кожна літера повторюється тричі: Кетер-Хохма-Біна — йуд-гей-вав, де Даат стоїть замість Кетеру; Хесед-Ґвура-Тіферет — йуд-гей-вав; Нецах-Год-Єсод — йуд-гей-вав; Малхут, остання гей, доповнює кожну трійцю як четверта. Так само три імена Егеє, Ашем, Адонай включають усі десять сфірот; початкові літери цих трьох імен також дають дванадцять.

«Їхня основа — мовлення, роздум…». У них немає заміни, бо всі ці сили потрібні в кожній живій істоті. Якщо людина глуха, сліпа або має іншу ваду з цих дванадцяти речей, бракує не самої сили, а посудини, через яку вона виходить із потенції в дію. Заміна стосується того, що має іншу форму в тому самому носії; тут брак цих сил — лише відсутність, не менший чи більший ступінь.

Це дванадцять чуттів, що є в кожній живій істоті; десять із них спільні з тваринами, а два — роздум і сміх — особливі для людини. Дванадцять знаків зодіаку всі мають форму живих істот, лише два — людські: Близнюки і Діва. Різниця між основою АМШ у душі, основою семи подвійних і основою дванадцяти простих така: основа АМШ — сама сутність у душі, повітря, вода і вогонь; дванадцять чуттів — випадковість, приліплена до сутності, бо без них неможливо; сім подвійних — випадковість, що не так приліплена, бо без мудрості, багатства тощо можна існувати.

Дванадцять — у Малхут, яка стоїть на дванадцяти биках, поділених по три на кожен бік. Це дванадцять крил хая, дванадцять літер наповнення Адонай, дванадцять облич хая, три Імена Ашем у «царював, царює, царюватиме». Це шість кінців у прямому світлі і шість у відбитому: шість від Хесед до Єсод і шість від Єсод до Хесед. Малхут посередині — алеф між двома вав. Так само дванадцять знаків: завжди шість над землею і шість під землею.

У додаткових нотатках дванадцять чуттів пов’язуються з дванадцятьма колінами. Реувен — зір, бо сказано «бо побачив Ашем мою біду»; Шимон — слух, «бо почув Ашем»; Леві — нюх, через кадіння; Єгуда — мовлення й подяка; Іссахар — роздум у Торі; Звулун — радість або рух, залежно від лектури; Дан — гнів; Нафталі — хода, бо «Нафталі — лань послана»; Ґад — дія; Ашер — їжа; Йосеф — поєднання; Біньямін — сон, бо «між його плечима перебуває». Різні традиції по-різному розставляють ці відповідності, але принцип той самий: дванадцять сил керують живим організмом і часом.


Мішна 2

«Дванадцять простих… межі діагоналі». У домі є шість площин, тобто шість кінців; місце, де сходяться два кінці, називається межею. У кожної площини чотири межі; разом мало б бути двадцять чотири, але кожна межа служить двом площинам, тому їх дванадцять. З чотирьох меж чотирьох сторін узято по одній до кожного боку; і з верхніх та нижніх меж — по одній для кожної з чотирьох сторін. Отже, кожен бік має три межі, разом чотири рази по три. Починається зі сходу, бо він «кедем», первісний, і йде праворуч, як правило: кожен поворот має бути праворуч. Це три для кожної сторони, відповідні дванадцяти крилам.

«І розширюються…». Не як у тілесному, що має межу; у сфірот немає межі. Вони називаються межами лише щодо мір.

«До віків віків». Від краю небес до краю небес: від Біни, що включає три перші, до Малхут.

«І це межі світу». Земля поділена на дванадцять частин і дванадцять князів сторони нечистоти напроти дванадцяти колін, як сказано: «Він поставив межі народів за числом синів Ізраїлю». Так само в кожному тілі є дванадцять меж. Отже, у кожному тілі двадцять дві літери: три АМШ — у трьох відстанях, сім בג״ד כפר״ת — у шести кінцях і середній точці, дванадцять простих — у дванадцяти діагональних межах.

У сфіротах це двадцять два канали: три в ширину — від Хохми до Біни, від Хесед до Ґвури, від Нецах до Год; сім у прямій вертикалі — від Кетер до Тіферет, від Хохми до Хесед, від Хесед до Нецах, від Біни до Ґвури, від Ґвури до Год, від Тіферет до Єсод, від Єсод до Малхут; дванадцять — діагоналі. У виданні тут наведено схему каналів. Шість каналів у семи нижніх є шістьма кінцями; чотири межі кожної сторони у поєднанні дають дванадцять.


Мішна 3

«Дванадцять… вирізав…». Тут поєднання відбувається між дванадцятьма літерами; у кожному чутті царює одна літера.

«І створив ними…». Усе в таємниці дванадцяти перестановок Імені Ашем. Перша — у прямому порядку, а далі за порядком перестановок. У текуфі Нісана всі Імена починаються з йуд; у Тамузі — з гей; у Тішрей — з вав; у Теветі — з гей. Так само місяці, знаки, дванадцять перестановок Егеє, дванадцять колін. Одне — у таємниці оточувальних світел, друге — внутрішніх.

Мудреці пов’язували дванадцять чуттів із дванадцятьма колінами: зір — Реувен; слух — Шимон; нюх — Леві; мовлення і подяка — Єгуда; роздум — Іссахар; сміх або рух — Звулун чи Нафталі залежно від порядку; гнів — Дан; хода — Нафталі; дія — Ґад; їжа — Ашер; поєднання — Йосеф; сон — Біньямін. Ці відповідності пояснюють не зовнішній орган, а кореневу силу.


Мішни 4–5

[У наданому єврейському тексті до цих мішнайот окремого коментаря немає.]


Мішна 6

«Дванадцять… тонкі кишки, шлунок, печінка». У друкованому тексті треба читати саме в такому порядку: тонкі кишки, шлунок, печінка.


Мішна 7

«Увінчав літеру гей у мовленні…». Головне місце літер — у чуттях, і в світі, і в душі, і в році, бо весь світ є міра тіла, і рік також. У чуттях проста літера стоїть без поєднання: гей — у мовленні. Потім «поєднав їх одну з одною і створив…». Так само у трьох АМШ: їхня основа в повітрі, воді, вогні, а потім поєднання творять; так само у семи подвійних: їхня основа мудрість, багатство тощо, а потім поєднання творять.

У тексті, де сказано «заїн у ході і ліва нога», треба виправити на «у зорі і права рука»; а потім у першій баві другої групи треба читати «у ході і ліва нога». Решта за порядком, бо порядок іде спершу правою лінією, потім лівою, як у четвертому розділі: праве око, праве вухо, права ніздря, а потім ліві. Так само тут — знизу вгору.

Порядок місяців: від Нісана до Тішрей — шість кінців у прямому світлі; текуфа Нісана — Хесед-Ґвура-Тіферет, текуфа Тамуза — Нецах-Год-Єсод. Нісан у Хеседі, Іяр у Ґвурі, Сіван у Тіферет; тому в ньому дана Тора. Хесед-Ґвура-Тіферет праворуч, Нецах-Год-Єсод ліворуч. Від Тішрей до Нісана — відбите світло, включене в Єсод.

Зв’язок чуттів з органами не означає, що саме ці органи є інструментами дії чуття; радше в них коренева сила цього чуття. Мовлення — у нозі, бо сказано: «і ті, що йдуть дорогою, хай говорять», і мудреці казали, що той, хто йде дорогою і припиняє слова Тори, наражає себе на небезпеку. Роздум — у нирці, бо «нирки радять», як сказано: «і ночами наставляють мене мої нирки». Зір — у руці, бо зір у Писанні часто пов’язаний із дією: «бачив я всі діяння…». Усе це праворуч, бо це духовніші чуття; праве приховане й сховане світло. Хода, слух і дія — ліворуч, більш тілесні. Слух у лівій нирці, бо мудрість приходить через слух: «нахили вухо до мудрості, серце до розуміння»; нирки радять, а серце розуміє.

Поєднання — у жовчі, бо його правильний час і міра посередині, не в надмірному холоді й не в надмірному жарі. Надмірний жар породжує гнівливість, надмірний холод — слабкість; тому час з’єднання — опівніч, середина. Тішрей — рвія, насичення, між жаром і холодом; його знак — Терези. Нюх — у кишках, бо спалювання жирів на жертовнику пов’язане з пахощами: «вогняна жертва, запах приємності». Сон — у шлунку; гнів — у печінці; їжа — у коркевані, що меле; сміх — у селезінці, як сказали мудреці: шлунок спить, печінка гнівається, коркеван меле, селезінка сміється.

Зв’язок чуттів із місяцями: мовлення в Нісані — розповідь про вихід із Єгипту, «і розкажеш синові»; роздум в Іярі — тоді вони захотіли бажання, і через силу Ґвури не витримали місця прориву; зір у Сівані — «і весь народ бачив голоси»; хода в Тамузі — тоді розвідники ходили до землі, і там почалося «спустися» у вигнання; слух в Аві — вони послухали розвідників, і в цьому місяці померло покоління та прийшла звістка руйнування Храму; дія в Елулі — «витеши собі дві скрижалі»; поєднання в Тішрей — середина між жаром і холодом; нюх у Хешвані — «і понюхав Ашем запах приємності»; сон у Кіслені — освячення Мішкану і Хануки; гнів у Теветі — облога Єрусалима; їжа у Шваті — новий рік дерев, «я їв свій мед»; сміх в Адарі — «радість і веселощі для юдеїв», а також майбутня радість праведників.

Усі чуття й органи мають відповідності у колісниці й сфіротах, бо Боже керування описується через ці дії: «І сказав Ашем» — мовлення; «задумав Ашем» — роздум; «побачив Ашем» — зір; «пішов Елогім» — хода; «почув Ашем» — слух; «діяння Ашем» — дія; «Я взяв вас» — поєднання; «понюхав Ашем» — нюх; «прокинься, чому спиш, Ашем?» — сон; «запалав гнів Ашем» — гнів; «Ашем — вогонь пожираючий» — їжа; «Той, хто сидить у небесах, сміється» — сміх. Усі це міри за діями.


Мішни 8–9

[У наданому єврейському тексті до цих мішнайот окремого коментаря немає.]


Мішна 10

«Зробив їх як чашу». Йдеться про дванадцять знаків у світі: розташував їх один біля одного, ніби чашу або корито.

«Упорядкував їх як стіну». Це стосується дванадцяти місяців у році.

«Виставив їх як військо». Це стосується дванадцяти керівників у душі, як у шостому розділі: Телі[Гл.59] у світі, колесо в році, серце в душі; там буде пояснено.


РОЗДІЛ 6

Мішна 1

«Ось три…». Вони є загальність усіх сфірот. Три АМШ — у Кетер-Хохма-Біна, а Біна включає їх, як відомо; це таємниця голови. Сім подвійних — у Зеір Анпіні: шість кінців із вінцем завіту як сьомим; це напроти тулуба, де серце, Тіферет. Дванадцять простих — у Малхут, що стоїть на дванадцяти биках, дванадцяти її колінах, дванадцяти воротах Єрусалима, по три на кожну сторону; це напроти живота, де її будова.

У кожній з цих трьох частин є всі двадцять дві літери і десять сфірот. У мозку — тридцять два шляхи; десять сфірот включають голову, і двадцять дві літери також у ній: три АМШ — вода в мозку, повітря в Крома де-Авіра, вогонь у нефеш, що сидить на престолі; сім подвійних — у семи воротах голови; дванадцять простих — у дванадцяти волосинах, дванадцяти мазалях, а всі волосини — як зорі й мазалі без числа; ще одна волосина, що включає всі дванадцять, — Телі. Так само дванадцять шляхів у голові, дванадцять шляхів сонця у склепінні, бо голова — склепіння.

У серці також тридцять два шляхи, за числом тридцяти двох Елогім у діянні Початку; воно включає всі десять сфірот і двадцять дві літери. Три АМШ: серце — палаючий вогонь, легені — вода, дух, що дме в крилах легень, — повітря. Сім подвійних — шість частин рук і тіло, де серце, Тіферет. Дванадцять простих — шість крил легень із доданим «ворда» і шість кілець трахеї.

У животі також є десять сфірот: голова, тулуб і живіт — Біна, Тіферет, Малхут, а в кожній десять сфірот; це три імена Егеє, Ашем, Адонай. Три АМШ у животі: печінка містить природний вогонь, коркеван — воду, шлунок і кишки — духи, що народжуються в животі. Сім подвійних — шість частин ніг і завіт. Дванадцять простих — дванадцять керівників. Тому сказано: земля стоїть на дванадцяти стовпах; земля — це живіт, і він стоїть на дванадцяти керівниках. Інша думка: на семи стовпах — шість частин ніг із завітом; ще інша: на одному стовпі, і Праведник ім’я йому — завіт.

Отже, кожна частина включає іншу; але в кожній рахується її головний аспект: у голові — вогонь, у тулубі — дух, у животі — вода. У будь-якій тілесній речі є двадцять дві: три відстані — АМШ, шість площин і внутрішня точка — сім подвійних, дванадцять діагональних меж — дванадцять простих. Так само в каналах, у світі, році й душі, у сфіротах та іменах. Ім’я 72 — це три АМШ; ім’я 42 — у семи подвійних; ім’я 12 — у дванадцяти простих. У наповненні Імені Ашем йуд — три АМШ і три перші; гей — шість кінців із алеф усередині вав — сім подвійних; вав із наповненням — дванадцять простих; разом із десятьма літерами Імені — тридцять дві.

«І з них вийшли три батьки: повітря, вода, вогонь; а з батьків — породження». Так у світі, році й душі. У світі спершу АМШ як загальна основа всього в дусі; потім конкретні повітря, вода і вогонь — дух із духу тощо; вони батьки. Далі породження: небеса, земля і повітря, що вирішує, як у третьому розділі. Так само в році й душі. У мішнах «увінчав літеру…» літера, що царює, є батьком, а створені речі — породженнями. Так само в семи планетах і їхніх воїнствах, у дванадцяти межах, чуттях і органах.

«Доказ цьому — вірні свідки». Усе поділяється на три, сім і дванадцять у світі, році й душі. Як у свідченні двоє чи троє встановлюють річ, а три роблять її ще міцнішою, так тут світ, рік і душа є трьома вірними свідками. І не лише одна річ повторюється тричі, а три роди речей узгоджені між собою: дванадцять, сім і три — у всіх трьох площинах. Тому від них можна зрозуміти решту відповідностей — сфіроти, ангелів, палаци, світи, прості основи і всі рівні неживого, рослинного, тваринного й мовного.

«І поставив їх під владу Телі, колеса і серця». Це керівники всього, щоб показати, що все виходить з одного кореня. Як нижче сказано: один над трьома, три над сімома, сім над дванадцятьма. Так у кожній речі: одне включає всіх.

«Телі». Це Дракон у знаках. Через нього виходять усі знаки і через нього приходять; через нього всі зміни швидкості, уповільнення, стояння планет і їхній зворотний рух. Він включає все. Оскільки філософи й астрономи не знали його, вони помилилися щодо швидкості й уповільнення планет та були змушені вводити дивні кола, епіцикли й ексцентри. Але через Дракона в знаках усе пояснюється. Він прихований, як серце: через серце керуються всі органи, і воно приховане всередині; через нього вони виходять і через нього повертаються.

«Колесо». Це не сфера зірок, а коло сонця, через яке стає рік. Через обхід сонця іноді додають тринадцятий місяць, щоб узгодити рік із сонцем. Воно також є тим алеф усередині вав. Навпроти цього тринадцять тікунін бороди, тринадцять пасом волосся, тринадцять шляхів, тринадцять атрибутів милосердя, тринадцять правил тлумачення Тори. Через тринадцять усе стає одним, бо «ехад» за гематрією тринадцять. Так само єдність приходить через сім і три.


Мішна 2

«Три матері… вогонь угорі». У всіх площинах так: у світі небеса вгорі, у році жар і Нісан — початок місяців, у душі голова. «Вода внизу, і повітря…» — так само у всіх.

«І знак цього: вода несе вогонь» — так треба читати. Якщо хочеш зрозуміти, поглянь на наші воду й вогонь: вони протилежні і не мають миру. Коли ллють воду на вогонь, вода йде вниз, а вогонь угору; це гасіння, бо вогонь піднімається до свого кореня, а вода лишається. Якби вода була над вогнем, було б навпаки. Тому порядок «мем-шин-алеф» як «вода над вогнем» — важкий тягар, який неможливо нести. Так само холодна людина милосердніша, а гаряча — гнівлива: милосердна може терпіти гнівливу, але не навпаки. Тому кажуть, що Святий, благословенний Він, у найвищому милосерді несе все.

«Мем мовчить, шин шипить». Бет-вав-мем-пе — губні літери тиші, бо рот закривається; мем — найбільш мовчазна. Заїн-самех-цаді-реш-шин — шиплячі; шин — найбільше. Алеф-хей-хет-аїн — відкриття рота, не шипіння; алеф — найлегша і тому вирішує. Так само води мовчать; шум моря — від вітру всередині. Вогонь шипить і постійно рухається; дух посередині. Міра суду кричить, міра милосердя мовчить і відводить погляд, а правосуддя посередині вирішує. У душі живіт — без голосу й мовлення, голова — мовлення, тулуб — голос, що вирішує; у році в дощові дні дороги мовчать і люди сидять удома, а в час рвії є середина.


Мішна 3

«Телі у світі…». Він встановлений, а всі повертаються до нього і вклоняються йому.

«Колесо в році як цар у місті» — або «на стіні» за іншою лектурою. Як цар охороняє місто, так колесо охороняє пори року: літо, зиму, сівбу, жнива і весь порядок року.

«Серце в душі як цар на війні». Нижче сказано: дванадцять стоять у війні. Є три типи царювання: перше — цар на престолі, коли він і країна в спокої; друге — цар, що охороняє місто і піклується про його потреби; третє — цар на війні, коли довкола вороги. Це світ, рік, душа напроти АМШ. Світ — небеса, спокійні й незмінні; рік — повітря, де зміни літа й зими та потрібне керування; душа — земля, де всі перевороти, пристрасті, гнів, чотири жовчі, хвороби, і весь біль доходить до серця, бо воно цар, і всі війни через нього. Хоч у кожному з трьох є всі властивості, переважно серце — на війні, бо мусить стерегтися, щоб вороги й умертвляючі сили не перемогли.


Мішна 4

«Також це навпроти того зробив Елогім». Як дванадцять знаків у чоловічому, так у жіночому дванадцять биків. Тому є дванадцять перестановок Імені Ашем у Зеір Анпіні і двадцять чотири перестановки Адонай у Малхут, бо вона включає його і своє. «Це навпроти цього» — «зе» за числом дванадцять, і навпроти нього знову дванадцять. Обидва називаються «це»: чоловіче — «зе», жіноче також «зе», як «це брама».

Дванадцять знаків поділяються на чотири ступені напроти чотирьох літер Імені Ашем і чотирьох літер Адонай у Хесед-Ґвура-Тіферет-Малхут. Хесед — добро, Ґвура — зло; не тому, що вгорі є зло, не дай Боже, а тому, що внизу звідти пробуджується зло. Тіферет — добро від добра, Малхут — зло від зла, з боку страху. У з’єднанні лицем до лиця Хесед його стоїть напроти Ґвури її — це «добро навпроти зла»; Ґвура його напроти Хеседу її — «зло навпроти добра». Це підсолодження ґвурот у з’єднанні. Тіферет і Малхут у неї стоять напроти Тіферет і Малхут у нього — «добро від добра, зло від зла».

«Добро розрізняє зло, і зло розрізняє добро». Тепер пояснюються дії чотирьох ступенів. Добро жіночого розрізняє його зло, а її зло — його добро, бо як неможливо прийняти надмір зла, так неможливо прийняти надмір добра. Малхут пом’якшує його добро і зло невеликим нахилом; тому її суд називається м’яким судом. Далі у Тіферет і Малхут: «добро збережене для добрих, зло збережене для злих», бо звідти життя і смерть. Тіферет — дерево життя, Малхут — дерево пізнання. Вони керують світом: велике світило для влади дня і мале — для влади ночі.

У додаткових нотатках: «це навпроти цього» застосовується до всіх тридцяти двох: десять корон, три зв’язки, сім палаців сторони нечистоти, сім відділень Ґеґіному, сім небес, сім земель, сім планет у стороні нечистоти і дванадцять князів.


Мішна 5

«Три — кожна стоїть окремо». Тепер пояснюється, як три, сім і дванадцять пов’язані між собою. Три стоять одне над одним: у душі голова над тулубом, тулуб над животом; так само у світі й році.

«Сім — три проти трьох…». Праве око, вухо і ніздря напроти лівих, а рот посередині вирішує. У сфіротах Хесед, Нецах, Тіферет напроти Ґвури, Году, Єсоду, а Малхут вирішує. Три перші — повне милосердя.

«Дванадцять». Вони поділяються на чотири частини за чотирма літерами Імені Ашем, кожна з яких включає три.

«Троє люблячих». Йуд, Хохма, і Хесед, у який спускається Хохма.

«Троє ненависників». Гей, Біна, з якої пробуджуються суди, і Ґвура. Вся любов від міри Хеседу, а вся ненависть — від міри суду.

«Троє оживляючих». Вав, Тіферет, дерево життя.

«Троє умертвляючих». Остання гей, Малхут. Так само в наповненні Адонай кожна літера має три літери.

«Троє люблячих — серце і вуха». Вони посудини Тори: «нахили вухо до мудрості, серце до розуміння». Вуха — посудина Хохми, серце — Твуни; мудрість приймається від інших через слух, а розуміння — серце, що виводить річ із речі. Як серце головне для всього тіла, так і вуха мають загальну вагу; тому той, хто зробив іншого глухим, відшкодовує всю його вартість.

«Троє ненависників — печінка, жовч і язик». Уся пристрасть у печінці. У жовчі — заздрість; вона хвороба, що хворить усе тіло, як сказано: «гнилизна кісток — заздрість». У язику — гордість і честь: хвалити себе, принижувати інших, здобувати честь через безчестя ближнього. Ці три — заздрість, пристрасть і честь — виводять людину зі світу; це три міри Білама: лихе око, високий дух і широка душа.

«Троє оживляючих — селезінка і дві ніздрі». Як сказано: «дихання духу життя в його ніздрях». Селезінка — уся радість цього світу: «година йому сміється». Для нечестивих це ніч, коли «всяка звірина лісова рухається»; для праведних це радість заповіді, бо «заповідь — світильник», і вночі, і вдень.

«Троє умертвляючих — два отвори і рот». Якщо вони закриються, людина помирає; так само погана їжа в роті або відсутність хліба призводять до падіння. Так само у світі й році приходять від трьох люблячих тощо. Усе це пов’язане з Іменем: одне включає все — Ім’я Ашем; три літери йуд-гей-вав — три АМШ; шість перестановок із останньою гей посередині — сім подвійних; дванадцять перестановок Імені Ашем — дванадцять простих; десять сфірот — його наповнення. Так само у Мішкані: три — Святе Святих, Шатер Зібрання і двір; сім — сім свічок менори; дванадцять — дванадцять хлібів.

«Один над трьома». Це Телі, колесо і серце, через які Ашем чинить дива, Господар чудес. Це жезл Моше, що був переданий йому, і він перевертався. Натяк: «Ашем царює — нехай радіє земля».


Мішна 6

«Ось двадцять дві літери, якими Він вирізав…». Це десять сфірот, що діють через усі двадцять дві літери. Перелічені десять імен десяти сфірот. У друкованому тексті є помилки; у додатковій нотатці сказано, що деякі імена не входять до числа, а лише вказують на включення: йуд-гей-вав у Біні оголошується оголосом Елогім, а Адонай — оголосом Імені Ашем. Загалом тут десять імен, а разом із літерами — тридцять дві.

«І зробив із них…». Тобто з двадцяти двох літер: АМШ, подвійних і простих.

«І сформував». Формування — це надання речі форми.


Мішна 7

«Коли прийшов Авраам, наш праотець, мир йому, дивився…». Сім дієслів — дивився, бачив, зрозумів, дослідив, вирізав, висік, і вдалося йому творення — відповідають семи нижнім, семи дням будівлі, в яких дозволене споглядання. «І душі, які вони зробили в Харані» — як сказали мудреці: хто вивчає і виконує, немовби зробив Тору; так само Авраам дійшов до таємниці творення.

«Одразу відкрився йому Господар усього…». Це три перші. «Посадив його у Своє лоно, поцілував його в голову і назвав його Своїм улюбленим» — Хохма і Біна, а також дві властивості Даат; це чотири відділи тфілін. Потім ці мохін поширюються в Хесед і Ґвуру.

«І уклав із ним завіт». Завіт — зв’язок між десятьма сфіротами, як було пояснено у першому розділі. Перший завіт — між частинами тварин, щоб успадкувати землю; це завіт Тори в язику. Там сказано: «і повірив він Ашем, і Він зарахував йому це як праведність», і там згадано укладення завіту. Потім завіт обрізання — для нього і його насіння: «бути тобі Богом і твоєму насінню після тебе». Тому сказано: «уклав йому завіт між десятьма пальцями рук — завіт язика, і між десятьма пальцями ніг — завіт обрізання». Це в душі, що спільна з тілом, і в руах, у цьому світі й у майбутньому; Тора і завіт — два захисти людини.

«І зв’язав двадцять дві літери Тори на його язику, і відкрив йому Свою таємницю». Це внутрішні десять сфірот, тобто тридцять два. Таємниця Ашем — для тих, хто Його боїться, «і Його завіт — щоб дати їм знати»; язик і обрізання включають усіх.

«Протягнув їх водою, запалив їх вогнем, потряс їх духом, спалив їх сімома, повів їх дванадцятьма знаками». У лектурі Ґра: «потряс їх духом, виміряв їх сімома…». Це три, сім і дванадцять. Сім встановлені в голові як сім воріт, а дванадцять — у дванадцяти керівниках душі. Через них Аврааму була відкрита таємниця всього порядку творення.

Благословенний Милосердний, що допоміг. Завершено коментар Ґра до Сефер Єцира.


ГЛОСАРІЙ КАБАЛІСТИЧНИХ ТЕРМІНІВ

Цей глосарій подано для орієнтації в термінах перекладу. Він не замінює сам коментар Ґра і не є окремою догматичною системою. У різних кабалістичних школах одні й ті самі слова можуть мати різні шари значення. Тут пояснено саме той робочий сенс, у якому ці терміни найчастіше функціонують у коментарі до «Сефер Єцира».

[Гл.01] Сфіра / сфірот.
Один із десяти основних модусів проявлення, міри або канали божественного впорядкування. У «Сефер Єцира» слово ще тісно пов’язане з числом і мірою; у пізнішій кабалі воно стає назвою десятичної структури еманації. Важливо: сфірот не є окремими богами, а способами говорити про проявлені міри єдиного Божого діяння.

[Гл.02] Хохма.
«Мудрість». Друга сфіра у звичайному переліку, але в багатьох місцях коментаря — перша точка розкриття після прихованого Кетеру. Хохма означає первинне, ще не розгорнуте схоплення: зерно думки, потенціал форми, «йуд» Імені.

[Гл.03] Моха Стімаа.
Арамейською — «прихований мозок». У системі Ґра це високий, прихований рівень Хохми, пов’язаний з Аріх Анпіном і з коренем тридцяти двох шляхів. Це не фізичний мозок, а образ прихованого джерела мислення й упорядкування.

[Гл.04] Зеір Анпін.
Арамейською — «Мале Обличчя» або «Малий Лик». Парцуф, що зазвичай включає шість середніх сфірот: Хесед, Ґвура, Тіферет, Нецах, Год, Єсод. У мові кабали це сфера явленого божественного керування, що стоїть між вищим інтелектуальним рівнем і Малхут / Нуквою.

[Гл.05] Елогім.
Боже Ім’я, яке в цьому коментарі часто пов’язується з мірою, судом, творенням, числом і тридцятьма двома шляхами Берешит. Не слід зводити його до простого перекладу «Бог»: у кабалі Імена виступають як технічні маркери різних способів проявлення.

[Гл.06] Ґвура / Дін.
Ґвура — «сила», «суворість», п’ята сфіра; Дін — «суд». Це лінія обмеження, міри, відсікання і концентрації. У коментарі Ґвура часто протиставляється Хеседу, але не як «зло добру», а як необхідна сила межі.

[Гл.07] Атік / Атік Йомін / Атік Кадіша.
Арамейсько-єврейські назви дуже високого рівня Кетеру: «Давній днями», «Святий Давній». У луріанській і спорідненій термінології це внутрішній, найприхованіший вимір Кетеру, що передує явнішому Аріх Анпіну.

[Гл.08] Боцинá де-кардинута.
Арамейський вислів, приблизно: «світильник суворої міри» або «світильник темної/крем’яної сили». У Зогарі й пізнішій кабалі цей образ пов’язують із силою міри, суду і формування, яка дозволяє безмежному світлу стати визначеним порядком.

[Гл.09] Кетер.
«Вінець». Найвища сфіра у звичайному переліку. Це корінь волі, початок до початку, межа між цілковитою непізнаваністю і першою можливістю проявлення. У коментарі часто пов’язаний із прихованістю, кінчиком йуд, коренем числа і «дивовижним».

[Гл.10] Біна.
«Розуміння». Сфіра розгортання первинної мудрості Хохми у структуру, форму, розрізнення. Якщо Хохма — блискавичне зерно думки, Біна — простір, де це зерно набуває форми і стає зрозумілим.

[Гл.11] Даат.
«Знання» або «з’єднувальне осягнення». У кабалі Даат часто стоїть між Хохмою і Біною або функціонує замість Кетеру у нижчому рахунку десяти. У коментарі він є середнім принципом, що з’єднує, поширює і переводить приховане осягнення до дії.

[Гл.12] Тіферет.
«Краса», «гармонія». Центральна сфіра середнього стовпа, що поєднує Хесед і Ґвуру. У коментарі вона часто пов’язана з тілом, серединною лінією, милістю, гармонізацією протилежностей і Зеір Анпіном.

[Гл.13] Крома де-Авіра.
Арамейською — «оболонка повітря». Технічний образ тонкої межі або завіси в голові / черепі верхніх парцуфім. У коментарі це не анатомія буквально, а схема межі між прихованим мозком, повітрям і подальшим розкриттям.

[Гл.14] БЕН.
Один із чотирьох способів «наповнення» чотирилітерного Імені. Його гематричне число — 52. У кабалі БЕН часто пов’язують із Малхут, нижнім приймальним рівнем, жіночим аспектом і світом виправлення після розламу.

[Гл.15] Зогар.
Класичний корпус єврейської містичної літератури, написаний переважно арамейською мовою, формально як тлумачення Тори. Коментар Ґра постійно спирається на мову й образи Зогару, особливо в питаннях сфірот, Імен, парцуфім і небесної будови.

[Гл.16] Цеваот.
Боже Ім’я, буквально пов’язане з «військами» або «воїнствами». У кабалі часто співвідноситься з Нецах і Год, а також із множинністю сил, що діють у впорядкованому світі.

[Гл.17] Нецах.
Сьома сфіра у звичайному переліку. Її часто передають як «перемога», «тривання», «стійкість». У парі з Год вона утворює нижню динаміку поширення, «ноги» структури.

[Гл.18] Год.
Восьма сфіра. Значення — «сяйво», «слава», «велич». У парі з Нецахом відповідає нижнім опорам, каналам передачі, відлунню і формалізації сили, що йде від вищих сфірот.

[Гл.19] Малхут.
«Царство». Десята сфіра, приймальний і проявлений рівень. Малхут «не має від себе нічого», бо приймає від попередніх сфірот і виявляє їх у нижчому світі. Часто пов’язується з Шехіною, мовленням, землею, місяцем і жіночим аспектом.

[Гл.20] Брія.
«Створення». Один із чотирьох світів АБЄА. У цій схемі Брія стоїть нижче Ацилуту і вище Єцири; це рівень, де починає вимальовуватися відносна окремішність створеного, але ще в дуже високому духовному стані.

[Гл.21] Єцира.
«Формування». Світ нижче Брії і вище Асії. Пов’язується з ангельськими структурами, формуванням, рухом, емоційно-динамічним рівнем і шістьма середніми сфірот.

[Гл.22] Асія.
«Дія», «зробленість». Найнижчий із чотирьох світів АБЄА. Це рівень здійснення, оформлення і найбільшої віддаленості від джерела, аж до матеріального світу.

[Гл.23] ХаБаД.
Акронім від Хохма-Біна-Даат. Позначає верхню інтелектуальну трійцю: первинне схоплення, розуміння-розгортання і знання-з’єднання. У тексті часто відповідає голові або трьом «мохін».

[Гл.24] Аба.
«Батько». Парцуф, пов’язаний із Хохмою. У схемах парцуфім Аба діє у парі з Іма, як джерело первинної мудрості, що має бути розгорнута розумінням.

[Гл.25] Іма.
«Мати». Парцуф, пов’язаний із Біною. Іма розгортає, оформлює і «виношує» те, що в Аба перебуває як початкове зерно.

[Гл.26] Аріх Анпін.
Арамейською — «Довге Обличчя» або «Великий Лик». Зовнішній / явніший вимір Кетеру, пов’язаний із довгою терпеливістю, волею, високим милосердям і прихованим керуванням нижчими рівнями.

[Гл.27] Нуква.
Арамейською — «жіноча». Парцуф жіночого / приймального аспекту, здебільшого відповідний Малхут. У парі із Зеір Анпіном вона приймає, збирає і проявляє впливи в нижчому світі.

[Гл.28] Адам Кадмон.
«Первісна Людина». У луріанській кабалі — перший великий порядок проявлення після Ейн Соф, посередній між Нескінченним і подальшими світами / сфірот. Це не земний Адам, а космічна схема божественного образу.

[Гл.29] Ацилут.
«Еманація». Найвищий із чотирьох світів АБЄА, рівень найближчого проявлення, де ще немає відчутної окремішності створеного. У коментарі Ацилут часто співвідноситься зі сфіротами як такими.

[Гл.30] Егеє.
Боже Ім’я אהיה, пов’язане з «Я буду / Я є». У кабалі часто співвідноситься з Кетером або вищими рівнями, а в коментарі входить до технічних зіставлень Імен, літер і сфірот.

[Гл.31] Адонай.
Боже Ім’я, традиційно пов’язане з володарюванням і читанням чотирилітерного Імені. У кабалі часто відповідає Малхут, тобто рівню, де божественне керування стає проявленим.

[Гл.32] Шаддай.
Боже Ім’я, яке у традиційному тлумаченні пов’язують із межею: «Той, хто сказав світові: досить». У коментарі це Ім’я входить у систему мір, обмеження і творення через визначення.

[Гл.33] АБ.
Один із чотирьох способів наповнення чотирилітерного Імені; число 72. Часто відповідає Хохмі, вищому світлу і чоловічій стороні впливу.

[Гл.34] САГ.
Один із чотирьох способів наповнення чотирилітерного Імені; число 63. Часто пов’язується з Біною, розгортанням і материнським рівнем.

[Гл.35] МА.
Один із чотирьох способів наповнення чотирилітерного Імені; число 45. У багатьох кабалістичних схемах пов’язаний із Зеір Анпіном, людською формою і виправленням.

[Гл.36] Наповнення / милуй.
Спосіб запису єврейської літери її повною назвою: наприклад, йуд як йуд-вав-далет. «Наповнення наповнення» означає, що вже розписані літери розписуються ще раз. Так утворюються числові й структурні розрахунки Імен.

[Гл.37] Гематрія.
Обчислення числового значення літер і слів. У коментарі Ґра гематрія не є декоративною грою: вона часто використовується як доказ структурної відповідності між Іменем, числом, тілом, світом і часом.

[Гл.38] Келім / келі.
«Посудини», «інструменти», «носії». У кабалі світло саме по собі недиференційоване, а келім дають йому міру, форму і можливість бути прийнятим. Літери часто описуються як келім щодо оголосів або світел.

[Гл.39] Внутрішнє й оточувальне світло.
Внутрішнє світло — те, що входить у посудину і сприймається відповідно до її міри. Оточувальне світло — те, що перевищує здатність посудини прийняти його всередину, але все одно впливає ззовні.

[Гл.40] Нескінченний / Ейн Соф.
Ейн Соф — «Без кінця», «Нескінченний»: Бог до всякого визначеного проявлення, і тому поза формою, іменем, образом і числом. Коли текст говорить про Нескінченного, не слід уявляти «ще одну сфіру»: йдеться про джерело, яке не входить у рахунок.

[Гл.41] Чотирилітерне Ім’я / Ім’я Ашем.
Ім’я יהוה. У цьому перекладі воно не подається як вимовне слово, а передається через «Ашем» або описово. У кабалі чотири літери Імені є структурною схемою: йуд, гей, вав, гей відповідають рівням, світам, парцуфім і фазам проявлення.

[Гл.42] АМШ.
Три «материнські» літери: алеф, мем, шин. У «Сефер Єцира» вони відповідають повітрю / духові, воді й вогню, а також трійкам у світі, році й душі. Вони є матрицями подальшого розгортання.

[Гл.43] Хесед.
«Милість», «благість», «щедрість». Четверта сфіра, права лінія, принцип розширення й дарування. У парі з Ґвурою утворює напругу між поширенням і обмеженням.

[Гл.44] ХаҐаТ.
Акронім від Хесед-Ґвура-Тіферет. Центральна трійця емоційних / середніх сфірот: милість, суворість і гармонізуюча краса. Часто відповідає тулубу або середній частині структури.

[Гл.45] НеГі / Нецах-Год-Єсод.
Акронім нижньої трійці сфірот: Нецах, Год, Єсод. У багатьох схемах це рівень «ніг», передачі, усталення і каналу, через який вищі впливи доходять до Малхут.

[Гл.46] Парцуф / парцуфім.
«Обличчя», «конфігурація». Пізніша кабалістична мова, де сфіроти не лише стоять як окремі точки, а організуються у цілісні особистісно-антропоморфні структури: Атік, Аріх Анпін, Аба, Іма, Зеір Анпін, Нуква тощо.

[Гл.47] Мохін.
«Мозки», тобто інтелектуальні сили або вищі свідомісні рівні парцуфа. Зазвичай це Хохма, Біна і Даат у певній конфігурації; не фізіологія, а символіка мислення й осягнення.

[Гл.48] Аравот.
Назва найвищого з семи небес у рабинській і кабалістичній космології. У коментарі може позначати високий небесний рівень, пов’язаний із престолом, ангельськими порядками і перебуванням Божої слави.

[Гл.49] Таамім.
Кантиляційні знаки Тори. У кабалі можуть відповідати найприхованішому шару тексту, вищому за оголоси й літери. Якщо літери — тіло, а оголоси — рух / дух, таамім часто позначають ще глибший імпульс сенсу.

[Гл.50] Некудот / оголоси.
Голосні знаки єврейського письма. У кабалі вони можуть виступати як внутрішній рух літер: те, що оживляє й спрямовує «тіло» приголосних літер.

[Гл.51] Камац, патах, цере.
Назви конкретних єврейських оголосів. У коментарі вони використовуються не лише граматично: камац може позначати прихованість / стискання, патах — відкриття, цере — оформлення й розрізнення.

[Гл.52] Даґеш і шва.
Даґеш — крапка в літері, що може вказувати на посилення або зміну вимови. Шва — короткий або нульовий голосний знак. У коментарі вони входять у символіку сили, слабкості, руху, стискання і суворості.

[Гл.53] Холам, шурук, хірік.
Три оголоси, які у кабалі часто використовуються як вертикальна схема: над літерою, всередині / посередині, під літерою. У такому читанні вони можуть позначати верхній, середній і нижній рівні проявлення.

[Гл.54] Верхні й нижні води; чоловічі й жіночі води.
Образ двох напрямів впливу: згори вниз і знизу вгору. «Чоловічі води» часто означають ініціюючий вплив згори; «жіночі води» — піднесення бажання, прийняття або пробудження знизу.

[Гл.55] Хасадім і ґвурот.
Множинні прояви милості / поширення і суворості / обмеження. «П’ять хасадім» і «п’ять ґвурот» — типова кабалістична схема розподілу сил у Даат, тілі, мовленні, органах і літерах.

[Гл.56] АБЄА.
Акронім чотирьох світів: Ацилут, Брія, Єцира, Асія. Це послідовність рівнів проявлення: еманація, створення, формування, дія.

[Гл.57] Шехіна.
Божественна присутність, що «перебуває» або «оселяється» серед створених. У кабалі Шехіна часто співвідноситься з Малхут: найближчим до світу, приймальним і проявленим виміром божественності.

[Гл.58] Метатрон.
Високий ангельський образ у рабинській, гейхалотній і кабалістичній літературі. У кабалі часто пов’язується зі світом Єцира, ангельським посередництвом і передачею впливів, але не є самостійним божеством.

[Гл.59] Телі.
Термін із шостого розділу «Сефер Єцира». Часто перекладається як «Дракон» або розуміється як небесний вузол / вісь зодіакального порядку. У Ґра Телі пов’язаний із керуванням рухами знаків і планет.

[Гл.60] Колесо / ґальґаль.
Космічне «колесо» або сфера, передусім у зв’язку з роком, небесним обігом і циклічністю часу. У «Сефер Єцира» воно стоїть поряд із Телі у світі та серцем у душі.

[Гл.61] Серце / лев.
Центральний керівний орган у «душі» / людині. У «Сефер Єцира» серце — «як цар на війні»: воно керує внутрішніми силами, але водночас саме перебуває серед напруги, пристрастей і боротьби.

[Гл.62] Святий Храм / Гейхал га-Кодеш.
Центральна точка, що «спрямована посередині» і несе шість напрямів. У кабалі це може бути образ Малхут, центральної точки або внутрішнього палацу, де сходяться сили структури.

[Гл.63] Алеф, йуд, гей, вав.
Єврейські літери, які в коментарі мають не лише буквене, а й структурне значення. Йуд часто вказує на Хохму або точку початку; гей — на розгортання / Біну або Малхут; вав — на шість середніх сфірот; алеф — на посередництво, повітря і єдність протилежних сторін.

[Гл.64] 231 ворота.
Комбінації пар із двадцяти двох літер: 22 × 21 / 2 = 231. У «Сефер Єцира» це модель породження слів, речей і перестановок через поєднання літер лицем і зворотом.

[Гл.65] Три матері, сім подвійних, дванадцять простих.
Класифікація двадцяти двох літер у «Сефер Єцира». Три матері — АМШ; сім подвійних мають подвійність вимови / якості; дванадцять простих відповідають знакам зодіаку, місяцям і керівникам у душі.

[Гл.66] Нефеш, руах, нешама, хая, єхіда.
П’ять рівнів душі. Нефеш — життєво-дієвий рівень; руах — дух, емоційно-моральний рух; нешама — інтелектуальна / вища душа; хая — надсвідомий життєвий рівень; єхіда — найвища єдиність душі з її джерелом.

Довідково звірені джерела для глосарію:
- Jewish Encyclopedia, “Sefirot, The Ten”: https://www.jewishencyclopedia.com/articles/13387-sefirot-the-ten
- Jewish Encyclopedia, “En Sof”: https://www.jewishencyclopedia.com/articles/5746-en-sof
- Jewish Encyclopedia, “Adam Kadmon”: https://www.jewishencyclopedia.com/articles/761-adam-kadmon
- Jewish Encyclopedia, “Shekinah”: https://www.jewishencyclopedia.com/articles/13537-shekinah
- Chabad.org, “The Four Worlds”: https://www.chabad.org/library/article_cdo/aid/361902/jewish/The-Four-Worlds.htm
- Chabad.org, “Growing Up” / partzufim: https://www.chabad.org/kabbalah/article_cdo/aid/379241/jewish/Growing-Up.htm
- Chabad.org, “Neshamah: Levels of Soul Consciousness”: https://www.chabad.org/kabbalah/article_cdo/aid/380651/jewish/Neshamah-Levels-of-Soul-Consciousness.htm
- Chabad.org, “Knowing G-d’s Real Name”: https://www.chabad.org/kabbalah/article_cdo/aid/380205/jewish/Knowing-Gds-Real-Name.htm